Перше, що передує “вільному ринку” – це верховенство права. А не “право розпоряджатися своєю власністю”.
Потім – припинення війни та повернення Донбасу та Криму. Виглядає якось по-дикунські – одні проливають кров, відвойовуючи нашу землю, а інші – її продають.
Третє – це винесення питання продажу землі на референдум. Може годі вже корчити з себе експертів та варто людей спитати, чи згодні вони розпродати свою країну? Є багато громадян, що хочуть отримати землю, але не мають змоги, тому що вона зараз належить тим, хто не бажає на ній працювати, і хоче її продати.
Але ми всі рівні в конституційних правах, якими КОЖНОМУ гарантовано право на землю. У статті 14 Основного Закону зазначається, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Згідно з вимогами даної статті право власності на землю гарантується. Але як гарантувати право на землю наступним поколінням, якщо земля буде в приватній власності та в решті решт консолідована у тих, хто має гроші – тобто 1% найбагатших людей землі та країни?
Ця земля передавалася у спадок з покоління в покоління. А сьогодні все комусь належить. І вже нові покоління народжуються на планеті, на якій їм заборонено існувати, якщо тільки вони не працюють на тих, хто володіє планетою.
За деревами “вильного ринку” ліса (державної, продовольчої безпеки) не бачать. У нас свій шлях і досвід інших країн – це корисне знання. Але не обов’язково його копіювати один к одному. Я вважаю що розпаювання землі (як і промислова приватизація 90х) нічого не дала простому громадянину. Навпаки, позбавило його не тільки засобів виробництва, а й перспектив на гідне життя. Ті люди, що отримали пай (як і в 90ті – приватизаційний сертифікат) – не знають як ним скористатися і готові продати за умовну пляшку горілки.
Ми бачимо, що приватизація ні до чого не призвела, окрім створення ФПГ. І не можемо зробити з цього висновки.
З іншого боку є люди, такі як я, що бажають працювати на землі. І у відповідь на запитання “А де мої 2 ГА, гарантовані Земельним кодексом та Конституцією”, отримають відповідь -“вільної землі немає”. То ж я впевнений, що земля – це особливий обмежений стратегічний ресурс, який потребує особливого поводження державою для гарантування права ВСІХ громадян на землю та виключення спекулятивної складової. І це питання не вирішити простим зняттям мораторію та відкриттям “вільного ринку” який сам все врегулює…
