Кум Путина продолжает расширять информационное влияние, добавив в свое владение четвертый канал. Остальные 20% акций Интера останутся у Левочкина.
Также есть слухи, что Медведчук уже негласно контролирует канал Прямой и планирует купить 5 канал.
Почему такое невозможно в Польше, отвечает корреспондент Национального Банка Польши в Украине, политический аналитик и главный редактор сайта Sarmatia Михал Козак:
“Кажуть, якщо довго дивитись національні телеканали, можна побачити як по річці пропливає труп української журналістики.
Польща недарма ставить питання націоналізації ВСІХ ЗМІ, тому що більшість з них проводить антидержавну політику, керується колишніми комуністами, а належить німецьким власникам…
Нічого недемократичного тут немає. Насправді недемократично — це коли купка власників контролює весь медіапростір країни. Про яку свободу тоді можна казати? Всі дебати на теми, важливі для суспільства, знаходяться під повним контролем купки негідників.
Для того, що б такого не відбувалось — не тільки в Польщі, а й у всіх країнах ЄС є антимонопольне законодавство, але оскільки багато років в Польщі на чисельні порушення дивилися крізь пальці, особливо коли це стосувалося німецьких власників ЗМІ, стало зрозуміло, що ця тема вимагає особливої уваги. Націоналізація в польському варіанті — це перш за все демонополізація та звільнення ЗМІ від іноземного втручання. (У нас 90% друкованих загальнонаціональних ЗМІ контролюється німецьким капіталом, який в свою чергу виконує політику Німеччини). У проекті уряду іноземний власник отримає час на перепродаж свого ЗМІ польському капіталу.
Свого часу ми сильно постраждали, коли під гаслами лібералізації почали розпродавати наші ЗМІ кому попало – це ж “вільний ринок”. В наслідок наші медіа були сконцентровані у німецьких “олігархів” – великих корпорацій, які проводили економічну політику в Польщі в інтересах німецького бізнесу. А очолили їх колишні польські комуністи, зацікавлені в збереженні поточного стану справ. При тотальному засиллі в ЗМІ конкретної ідеології, Право і Справедливість доклала чимало зусиль, щоб переламати ситуацію.
Сьогодні у нас суворе законодавство щодо концентрації засобів масової інформації, для покупки телеканалу взагалі потрібен дозвіл держкомітету по телебаченню, так як це зміна умов концесії.
Чинна українська влада, дозволяючи Медведчуку монополізувати провідні ЗМІ, ризикує згайнувати і економіку, і країну. В умовах війни – це навіть страшніше, ніж втрата частини територій.”
