Результати першого туру виборів, опубліковані Центральною виборчою комісією, показали, що Володимир Зеленський, вперше в історії незалежної України, зумів розірвати поділ країни в українській політиці на російськомовний Схід, що постійно голосув за проросійських кандидатів, та Захід, що схилявся до націоналістів і політиків, які використовували націоналістичні гасла, позбавлені реального змісту.
В першому раунді президентських виборів в Україні Володимир Зеленський – комедійний актор і кінопродюсер, що виступає проти сучасної політичної системи, посів перше місце в 19 областях і самій столиці, випередив діючого президента Петра Порошенко, який проводив свою кампанію під націоналістичними гаслами, але виграв тільки в двох регіонах західної України, та відкрито проросійським Юрієм Бойко. Найбільшу підтримку Бойко отримав у двох регіонах на сході країни.
Результат Зеленського є викликом для традиційних гравців на українській політичній арені, що досі будували свої позиції в дихотомії Схід-Захід і Кремля, який наполегливо проштовхує свою концепцію Новоросії протягом багатьох років. Тепер вони мусять або повністю змінити концепцію, або знайти інші можливості штучного розподілу українців за територіальними, релігійними, мовними або іншіми ознаками. Перші ластівки вже є: імпортований московський пропагандист Петра Порошенка – колишній заступник головного редактора “Московської комсомолки” Айдер Муждабаев відкрито говорить про “необхідність” громадянської війни і відділення “реальної України” від 6-8 південно-східних регіонів. (Як цей план відрізняється від концепції Путіна про відокремлення тих самих регіонів від решти України залишається солодкою таємницею).
Результати першого туру виборів Президента України також є головним болем для польських “фахівців з українського питання”, що лякають поляків то “тотальной бандеризацієй”, то розповідають про проросійську “Новоросію”. Вибори показують реальну картину країни, де значна група громадян просто хоче нормально жити без ідеологічних штампів в голові. Країну, в якій ідеологічно обтяжені групи є меньшістю від загальної кількості громадян. Ця картина не збігається з тим, якою вона багато років малюється “фахівцями” у Польші, характеризуючі Україну.”
Міхал Козак
