Коли я публікую пости про земельне питання, про необхідність скорочувати площу сільськогосподарських угідь та розширювати за їх рахунок природні екосистеми, то деякі читачі з подивом сприймають такі пропозиції. «Півбіди», коли таке говорить природоохоронець, але коли виявляється, що автор таких постів ще й агроном за фахом, то мабуть дехто сприймає такі заяви як блюзнірство, святотатство та зазіхання на святе – довічну аграрну карму України.
Дехто з читачів з певною долею сарказму зауважують в коментарях, що з таким підходом українці залишаться бідними та навіть голодними. Я дякую за таку критику, адже вона наштовхує мене пояснити і деякі економічні аспекти проблеми, і не лише в сфері агропромисловості.
Я не претендую на істину в останній інстанції, але дам певну поживу для розуму, поставлю ряд питань, та найголовніше, наведу думки науковців-ґрунтознавців, заяви яких взагалі будуть виглядати святотатством в квадраті! 🙂
Розпочнемо з цифр. Внутрішня потреба України в продовольчому зерні (тобто для виробництва хліба, борошна, макаронних виробів і т.п.) складає 6-6,5 млн.т. Звісно, тваринництво вимагає в рази більшого обсягу, тому загальна потреба України в зерні 20-24 млн.т. Цього вистачає, щоб задовольнити власні потреби та навіть експортувати м’ясо за кордон.
Україна останніми роками збирає 60-70 млн.тон зернових на рік. Тобто в 2,5-3 рази більше власних потреб. В 2018-2019 маркетинговому році (тобто від одного врожаю до іншого) Україна експортувала 50 млн.тон зерна! А знаєте скільки Україна експортувала борошна, тобто зернового продукту з мінімальною доданою вартістю? Лише 301 тис.тон! Порівняйте цифри 50 000 000 т. та 300 000 т. Таким чином продукту з доданою вартістю (борошна) продано за кордон в 167 разів менше, ніж сировини (зерна)!
Нігерія та Венесуела входять в десятку експортерів нафти в світі. Скажіть, це їм дуже допомогло розбагатіти? Україна йде тим самим шляхом, тільки замість нафти експортує зерно. Економічний прибуток визначається в грошах, а не в тонах зерна, кубометрах лісу, барелях нафти. Можна зіпсувати всі ґрунти, остаточно переорати залишки степів, вирубати ліси, викачати все з надр і все одно залишитися в злиднях, адже дурна справа ─ не хитра!
Інший приклад з України ─ соняшник (залишимо екологічну складову вирощування цієї культури в цій публікації поза дужками). В 2018 р. було зібрано близько 14,2 млн.тон соняшника і експортовано 6 млн.т соняшникової олії. Враховуючи вихід олії з насіння можна сказати, що переважна більшість врожаю соняшника була перероблена. Сьогодні Україна ─ експортер № 1 соняшникової олії в світі. Я розумію, що олія це не ХайТек, не комп’ютери і не електромобілі, але це краще, ніж просто продавати зерно. Принаймні продукти харчування є і можуть залишатися певний період часу спеціалізацією України на зовнішніх ринках, але одна справа торгувати сировиною, інша справа переробленою продукцією. З тактичної точки зору агроіндустрія дійсно є двигуном нашої економіки, але яка буде подальша стратегія?
Пару років тому, коли ще не було блогу, я написав статтю, яка була опублікована на моєму ФБ-профілі та в скороченому вигляді в журналі «Екологічний Вісник», яка називалася «Ринок сільськогосподарських земель, консервація та приватна заповідна ініціатива: краще жахливий кінець, ніж жах без кінця». Наводжу цитату з тієї публікації:
«Будь-яка масштабна агроіндустріальна діяльність на величезній площі деградованих орних земель веде до опустелювання. Це науково доведений факт. Тому вочевидь в довготривалій перспективі така манера господарювання зазнає не лише екологічного, але й економічного краху. Проте, є й інші економічні аргументи. Чи робив хто-небудь з економістів розрахунки та порівнював прибутковість 1 га ріллі з 1 га високотехнологічної теплиці або 100 га ріллі з 10 га хай-тек теплиць? Чи порівнював хто-небудь річну економічну ефективність 10 га підприємства, що виробляє сонячні панелі, з 10 га кукурудзи або буряку? Чи не здається, що наша «священна корова» величної аграрної держави є для України катастрофою в екологічному та гальмом в економічному аспекті?
Час йде вперед і ми не можемо повторювати як мантру стереотип про те, що орні землі є священними та недоторканими, що Україна має залишатись в 21 столітті аграрною державою і т.д. Поки що економічна ефективність вимірюється не центнерами з гектарів, а в грошових одиницях, тому й економічний результат має виражатись в грошах, а не в валовій продукції. Принаймні хвалькуваті повідомлення про те, що Україна в черговий раз зібрала більш ніж 60 млн. т. зернових не несуть реального практичного сенсу, адже більшість сільського населення на дорогих машинах не їздить, нерухомість в Іспанії не купує і туристичні подорожі до Лондону не здійснює. Нинішня примітивна аграрно-сировинна економіка безмежних орних земель забезпечує селянам можливість хіба що зводити кінці з кінцями».
Ну а тепер «святотатство» в квадраті. У вкладених файлах викладено сторінки з книги «Деградація ґрунтів у світі, досвід її попередження і подолання». Її автори В.Медведєв, І.Пліско, С.Накісько, наукові співробітники Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Соколовського», та Г.Тітенко співробітник Харківського національного університету ім.В.Каразіна. Серед авторів доктори та кандидати наук, в тому числі академік Національної академії аграрних Наук (В.Медведєв). За бажанням ви можете прочитати скани повністю, а я наведу тут лише декілька цитат:
«…досвід Аргентини є повчальним для України. Аграрний комплекс цієї країни досить значний (більше 20 % ВВП), але країна є відсталою, бідною, років 10 назад потрапила в дефолт..».
«В’єтнам стрімко виривається із середньовіччя. Тільки за останній рік він заробив 30 млрд. дол. на експорті мобільних телефонів. Такий же шлях за 20-25 років подолала Туреччина, що за рахунок сфери послуг, високоякісної легкої промисловості й автомобілебудування стала 18-ю в світі країною за ВП. Навпроти, Аргентина, що виробляє зерна в 1,5 разів зерна більше, ніж Україна, залишається відсталою країною…»
«Навряд чи аграрний комплекс виведе Україну із кризи. Жаль, що наші політики, дуже часто буваючи в західних країнах не поцікавляться за рахунок чого ці країни є благополучними. Отож: частка аграрного комплексу у валовому продукті Франції й Німеччини близько 3 %, у Великобританії менше 1 % і навіть у більш розвиненій в агарному відношенні Данії всього близько 2 %. Це означає, що аж ніяк не агаррний комплекс ─ причина високої ефективності цих країн»…
Від себе додам, що ми маємо поступово забувати, що основне «завдання» ґрунту це лише задовольняти наші харчові потреби. Сучасні технології вже дозволяють вирощовути багато культур без ґрунту взагалі ( коли на планеті більше 7 млрд. осіб, то їхні кулінарні якості відходять на другий план).
Головна глобальна функція ґрунту в комплексі з природним рослинним покривом це формування клімату, в тому числі придатного для нашого існування, та біорізноманіття видів. Здоровий ґрунт з природним рослинним покривом це перш за все прийнятний температурний режим та, найголовніше, ПРІСНА ВОДА. А вода ─ це і є життя…
