Головний екологічний конфлікт – це привласнення державною установою – Міністерство аграрної політики та продовольства України всіх живих природних ресурсів нашої країни.
А саме: 1. Державне Агентство Рибного Господарства України присвоїло собі всю дику іхтіофауну річок, морей та водно-болотних угідь, перетворив всі види іхтіофауни в промислове господарство.
2. Державне агентство лісових ресурсів України присвоїло собі всі ліси: аборигенні і штучні, на всій теріторії України, перетворивши іх на промислові і мисливські господарства.
Таким чином, охорона природи стала по суті фейковою. Природно-заповідний фонд України є лише формально охоронюваним, а на справді є господарством вищезазначених державних відомств.
Такий підлий несправедливий перерозподіл державного управляння живими природними ресурсами розпочався у 2000 році. Саме тоді Міністерство охорони природного навколишнього середовища перейменували в Міністерство екології та природних ресурсів, забравши у нього управління дикою іхтіофауною річок, морей і водно-болотних угідь та охорону аборигенних лісів. Саме тоді було перейменовано і Міністерство сільського господарства України в Міністерство аграрної політики та продовольства, яке з великим задоволенням почало управляти та господарювати в лісах, в річках, морях та на водно-болотних угіддях.
В 2000 році українськими високопосадовцями розпочалася велика екологічна провокація, яка за 18 років привела к майже повному знищенню живих природних ресурсів України.
Але, як виправити цю фатальну ситуацію для природи, хоча б сьогодні?
1.
Треба розмежувати сьогодняшнє державне управління між двома установами,
а саме: передати назад управління дикою іхтіофауною річок, морей та
водно-болотних угідь і аборигенними лісами в міністерство, що повинно
займатися охороною природи – Міністерство екології та природних ресурсів України. Тобто відновити статус кво.
2.
Повернути назви державних установ, які повинні відповідати їхнім цілям
та завданням – це “Міністерство охорони природи (природного
навколишнього середовища)” та “Міністерство сільського господарства”.
Поки цього не буде зроблено, державний конфлікт інтересів двох міністерств не буде вичерпано.
Треба
ще зазначити: природа єдина, її комплекси і системи. Тому не можна
говорити лише про один шлях вирішення екологічного конфлікту, тобто
переведення однієї дикої іхтіофауни річок, морей і водно-болотних угідь в
управління державної природоохоронної установи, а ліси (аборигенні
особисто) залишити в продовольчому відомтсві. Водно-болотні, угіддя,
річки перетинаються з лісами. І поки цей ліс буде управлятися аграріями,
охороняти та зберігати дику іхтіофауну в річках, морях і водно-болотних
угіддях буде не реально.
