Міхал Козак — політолог, історик, кореспондент Національного банку Польщі в Україні, коментуючі «бандерівські смолоскипні ходи», зазначив:
Націоналізм – хороша ідеологія, коли вона служить інтересам держави. Але ті, хто називають себе націоналістами в Україні, схоже втратили сенс і об’єктивність.
Якщо ви відчуваєте себе політичною силою та проводите акцію – «смолоскипну ходу», то вона повинна мати чітко визначені цілі та висувати до влади конкретні політичні вимоги. «Влада повинна зробити те, і те, а інакше ми прийдемо і зробимо самі».
В іншому випадку – це профанація, подразник та фактор, який розділяє суспільство, а не згуртовую його.
Правляча сьогодні партія «Право і Справедливість» довгі роки перебувала в опозиції без можливості представляти полякам свою програму, тому що засоби масової інформації чітко контролювалися урядом Громадянської Платформи та німецькими власниками, які запровадили жорстку цензуру. Єдиним виходом для тодішніх опозиціонерів було виходити на вулиці при всіх можливих приводах, «обслуговуючи» своїми мітингами і походами все історичні дати. Але під час цих заходів ніхто не говорив про минуле. Вони служили майданчиком для зустрічі однодумців, під час яких з одного боку оппозіційно налаштовані громадяни могли переконатися, що вони розділяють їхні думки, всупереч твердженням провладних ЗМІ. А також всі могли переконатися, що людей, які прагнуть змін, дуже багато, а відсутність їх точки зору в ЗМІ — це просто ефект брутальної цензури. З іншого боку керівництво опозиціонерів під час цих мітингів і ходів розповідало своїм прихильникам про те, чого хоче домогтися, яких змін потребує, що буде робити якщо виграє вибори.
Результатом стало те, що в 2015 році «Право і Справедливість» виграло вибори і президентські, і парламентські, викликаючи істерику у «Громадянської Платформи» та її німецької «даху», що втратили владу, яку вважали своєю назавжди. Символом цієї впевненості стало гучна передвиборча заява головного ідеолога ліволібералів Адама Міхніка про другу каденцію, на яку збирався діючий президент Коморовський, що начебто він «може програти виключно у випадку, коли у нетверезому стані зіб’є на пішоходному переході вагітну монашку».
Але Коморовський програв, а слідом за ним — і «Громадянська Платформа». Між іншим, і завдяки тому, що позбавлена можливості виступати в ЗМІ оппозіційна «Право і Справедливість» вміло використовувала історичні заходи заради звичайної роботи з польським суспільством. А доказ того, наскільки успішна ця політика — реальна майже 50 процентна підтримка поляків уряду «Право і Справедливість» яке з переслідуваної опозиції прийшло до влади.
Якби поляки тільки ходили зі смолоскипами та волали «Пільсуцький прийди – порядок на веди», де би Польща наразі була?
