Фабула судового акту: Однією з найулюбленіших позицій правозахисника, який оскаржує діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, є частина 2 ст. 71 КАСУ, яка передбачає, що «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову». На жаль суди практично не застосовують цей принцип на практиці, і позивачу доводиться доказувати протиправність дій суб’єкта владних повноважень навіть при його систематичній неявці до суду та неподанні на вимогу суду витребуваних документів.
Але в цій справі все було правильно. Позивач зупинив інспектор патрульної служби оскільки він їхав смугою руху для громадського транспорту, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив вимоги п. 17.1 Правил дорожнього руху. Інспектором був складений протокол, і на позивача постановою накладено штраф, передбачений ч. 3, ст. 122 КУпАП в розмірі 510,00 грн. Інших доказів порушення правил ПДР в справі немає.
За правилами адмінсудочинства позивач оскаржив штраф до суду. В суд не з’явився ні позивач, ні відповідач (інспектор). Проте, суд розглянув позов, скасував постанову про накладення штрафу, провадження у справі закрив.
Так, суд взяв до уваги пояснення позивача викладені у постанові про накладення штрафу, що він не рухався по смузі громадського транспорту, а рухався у загальному потоці автомобілістів. Суд підкреслив, що жодних доказів фото- чи відеофіксації руху позивача у смузі громадського транспорту інспектором не надано, показань свідків на користь позиції інспектора у справі немає. Отже, інспектор не довів законність своєї постанови.
Слава частині 2, ст. 71 КАС України! Невже минають часи, коли суддя при розгляді подібного позову на п’яту неявку інспектора до суду і без надання інспектором жодних витребуваних документів у справу, дивиться тобі у вічі і каже: «так усі говорять, а я довіряю інспектору»?..
