Пора би багатьом з нас усвідомити – питання мови в “цивілізованих країнах” ніхто не піднімає. Бо тому вони й цивілізовані, що поважають право особистості говорити тою мовою, якою їм зручніше. Поважають свободу віросповідання, поважають інші свободи, гарантовані до речі і їхніми, і нашою Конституцією тощо.
Рідну мову треба вивчати, але ж це має бути не через примус. Це має бути престижно, це має бути усвідомлена необхідність. Або інший стимул…
У нас є росіїськомовні регіони (наприклад та ж Дніпропетровська область), де українську ми вивчали як іноземну у школах 2 години на тиждень. В чому тут наша вина?
Необхідності спілкуватися українською не було. Зараз з’явилась, але не у всіх. Кому потрібно – той вивчає. То ми неповноцінні українці, яких потрібно відокремити?
Я впевнений, що зараз немає більших ворогів держави, чим ті, хто розділяє українців, в тому числі – за мовною ознакою!
“Коли нема про що говорити – говори про мову” – це перша ознака політичної або громадської пустишки.
Тому ставайте цивілізованою людиной та поважайте свободу інших розмовляти зручною для них мовою – і не будете мати дискомфорта. Ви ж розумієте російську? Ми приїжджаємо до ЛЬвову та переходимо на українську, тому що поважаемо звички та традиції певної місцевості. Так повинні ставитися і інші.
Жодного випадку не знаю коли б за українську тут когось назвали “фашистом”. А розігнані в інтернетах випадки з боку неадекватів – не більш ніж виключення, яких багато скрізь.
Повага до інших людей – на першому місті. А на другому – вже ваш особистий комфорт та побажання.
Я писав i пишу що треба взагалі припинити обговорювати мове питання. Це пустота (на даному етапі розвитку супільства і держави). Я би ввів другою державною – англійську. У Бельгії 3 державних мови – ніхто не переймається.
Тарифи обговорюйте, конституцію, громадську активність та економічну політику на місцевому рівні. Але ж я впевнений, що більшість тих, хто дбає про мову, не знають навіть прізвище свого місцевого депутата (міського, я вже не кажу про районного).
Наразі питання мови другорядне. Але особисто я проти його обговорення, тому що воно РОЗДІЛЯЄ УКРАЇНЦІВ. Сіє ворожнечу зсередини. Тому – НЕ НА ЧАСІ. Я не проти обговорення як такого – я проти приниження честі і гідності тих, хто дотримується іншої точки зору. Для інвалідів створюють пандуси, для нетрадиційних меньшинств – гейпаради, а для російськомовних громадян – гетто та ганьбу в соцмережах. Якісь подвійні стандарти. Щоб створити зміни у певному напрямку, треба їх очолити. Тому створюйте україномовні гуртки, шукайте та створюйте україномовні дитячі садочки (напевно, в селі та на західній Україні немає російськомовних, але йти проти звичок мешканців харківської, дніпропетровській або донецької області буде важко). Треба враховувати історичні нюанси та традиції певної території. Тому може простіше переселитись, якщо російська мова так сильно дратує?
На Закарпатті є венгерська або румунська мова. Боротися проти них теж? Створювати гетто?
Активістів не так багато, тому зараз треба уважно вивчати куди спрямовувати зусилля і уникати тем, які розділяють суспільство на шляху до позитивних перетворень. Визначати пріоритети. Ось це ганьба – коли дві людини, які борються за економічні реформи або проти злочинності не зможуть співпрацювати, тому що говорять на різних мовах! Мова того не варта!
Поэтому я и говорю друзья, и не устаю повторять снова и снова. Нас объединит не язык. Нас объединит БАБЛО. Вот единственная нацинальная идея, способная сохранить Украину!
Большинству плевать на язык. Но все хотят зарабатывать и нормально жить. А общаться можно и жестами.
