Це не історія про те, як доньки луганських колабораціоністів переїжджають до Дніпра і чинять «судочинство». І у СБУ немає ніяких питань (А може наша служба безпеки просто дуже зайнята боротьбою з #Bitcoin)
Це про те, що судова гілка влади перетворилась на закритий клан з круговою порукою, на який немає майже ніякого впливу.
Сьогодні заступник голови Бабушкінського суду Татарчук Лариса Олексіївна довго розповідала нам про те, що керівництво суду не має впливу на суддів — кожен суддя відповідає за свої рішення особисто. Як соромно сьогодні бути суддею. Але вони не звільняються із відданості справі — бо хтось мусить працювати. Що судді незахищені. Але вони вже звикли до акцій протесту обуреної громадськості і навіть людей у камуфляжі на засіданнях, і майже не звертають на це уваги. Це нічого не вирішить, краще йти передбаченим законом шляхом. А якщо апеляція залишила рішення в силі, ну то що ж — не пощастило, каже Лариса Олексіївна, яка працює в суді вже більше 15 років. Майже єдиний контролюючий орган — це совість судді, який не дає нам спокою в разі неправомірного рішення, каже вона.
Судді роблять таку важливу і невдячну роботу, а нас, якщо ми не погоджуємося з вироками та ухвалами, просять йти передбаченим Законом шляхом. Мовляв, у нас ще є дисциплінарна комісія, до якої можна звертатися! Не треба усіх цих людей і цього тиску — це вже не працює.
Моє запитання про те, що робити, якщо судді самі нахабно попирають закон та Конституцію, так і залишилось без змістовної відповіді.
Що нам робити, коли «іменем України» руйнуються долі людей, долі цілих населених пунктів? Нас позбавляють житла, майна, волі, або перспективи на гідне життя? Сотням тисяч людей, які потерпіли від судівського свавілля, звертатися до дисциплінарної комісії та очікувати що недобросовісному судді зроблять догану?
«Ви згодні, що система не працює — як з боку захисту прав громадян, так і з боку мотивації та захисту суддів?», — запитав я у заступника голови суду? «Ну маємо те що маємо» — такою була відповідь.
А маємо ми ухвали, які виносять судді, такі як Элеонора Женеску, де нахабно порушуються Закони і норми судочинства:
1) Позивач не отримує копії та не повідомляється належним чином про місце та час розгляду справи
2) Позбавляється права на участь у судовому засіданні
3) Порушується принцип територіальної підсудності, всебічності та неупередженості розгляду і багато іншого (з повним текстом ухвали та наших заперечень можна ознайомитись на сайті Піщанської сільської ради)
Але незважаючи на те, що в самій ухвалі немає переліку доказів Позивача необхідності запобіжних заходів, це не стає перешкодою для ЖЕНЕСКУ відмовити у нашому клопотанні! Що це, якщо не показове презирство до наших зусиль встановити законність? Таким зухвалим ставленням певні судді підривають довіру до всієї судової гілки влади, підривають довіру до всієї держави. Заради ДРІБНОГО ШКУРНОГО ІНТЕРЕСУ.
Я на власному досвіді переконаний — вся наша громадська та антикорупційна боротьба спирається в решті решт в суди. З них і треба починати руйнувати корупційну вертикаль. Боротьба в іншому випадку — марна справа.
Звичайно, ми оскаржимо ухвалу та звернемось до дисциплінарної комісій, оскільки у наших юристів достатньо для цього фаху. Але що робити іншим громадянам, які потерпають від суддів, які знахабніли від безкарності? Система повинна бути зруйнована! Такі судді як Женеску не мають права працювати!
Якщо завтра по всій країні почнуться народні антикорупційні суди, цікаво, чи сподобається судді Женеску, якщо її засудять до покарання десь у Львові, заочно. Чи згадає вона тоді про свої порушені права, норми судочинства та Конституцію?
І куда вона потім буде намагатися втекти? В свій ЛНР?
«…яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють».
Якщо не працює закон, якщо немає довіри до тих, хто поставлений наглядати за цим — народ буде відновлювати справедливість у свій, простий і доступний спосіб… Бо люди вже на грані.
