WWF вважає розвиток відновлюваних джерел енергії критично важливим для дотримання Україною міжнародних вимог. У той же час, розвиток відновлюваної енергетики має бути стратегічно продуманим та не створювати додаткового навантаження на навколишнє середовище.
Проте, гідроенерегетика, яка вважається відновлюваним джерелом енергії, має значний негативний вплив на водні екосистеми та екопослуги як на локальному, так і на басейному рівні. Навіть екологічні пом’якшуючі та компенсаційні заходи, які обов’язково мають бути впроваджені в рамках гідроенергетичних проектів, але досить часто
ігноруються власниками проектів, на жаль, не можуть повністю забезпечити збереження біорізноманіття.
На сьогодні в Україні немає чіткої та збалансованої політики щодо розвитку гідроенергетики, як великої, так і малої. Існує ряд законодавчих документів, що передбачають розвиток гідроенергетики в країні, але ці документи не узгоджені між собою, деякі з них потребують глибоких попередніх екологічних та гідрологічних досліджень.
WWF наполягає, що розвиток такої небезпечної для довкілля галузі, як гідроенергетика, може відбуватися в Україні лише за умови вироблення прозорої збалансованої державної політики, що буде узгодженою з екологічним та міжнародним законодавством, та має враховувати наступне:
1) Перед розробкою планів щодо збільшення гідроенергетичних потужностей в Україні:
– мають бути уважно розглянуті довгострокові цілі та пріоритети розвитку енергетики в країні;
– всі можливі альтернативи мають бути детально проаналізовані. Особлива увага має бути приділена напрямку енергозбереження та
підвищення енергоефективності;
– тільки у випадку, якщо дійсно збільшення енергетичного потенціалу є необхідним, але екологічно дружньої альтернативи не існує, побудова нових ГЕС є можливою.
2) З кожним роком в Україні зменшується кількість природних незарегульованих річок, тому вони повинні бути максимально збережені та захищені від руйнування та забудови. Мають бути виділені та затверджені на законодавчому рівні особливо цінні річки та річкові ділянки, де будівництво ГЕС буде повністю забороненим (так звані «no-go areas»).
3) Всі стратегічні документи щодо розвитку гідроенергетики мають бути переглянуті, розроблені та затверджені прозоро і у відповідності до чинного законодавства, підпадати під стратегічну екологічну оцінку, бути погодженими з усіма зацікавленими сторонами та громадськістю.
4) Окремі гідроенергетичні проекти мають обов’язково проходити оцінку впливу на навколишнє середовище та можуть бути реалізовані лише за наявності її позитивного висновку.
5) Екологічні пом’якшуючі та компенсаційні заходи (такі як відновлення місць існування, створення рибоходів тощо) обов’язково мають бути розроблені та впровадженні в рамках реалізації гідроенергетичних проектів.
6) Дуже критично треба ставитися до розвитку малої гідроенергетики. На сьогодні не існує чіткої стратегії та плану розвитку малої гідроенергетики в Україні. План розвитку малої гідроенергетики має бути детально та прозоро розроблений, враховувати екологічні наслідки, підпадати під стратегічну екологічну оцінку, та бути узгодженим зі всіма зацікавленими сторонами.
7) Кожен окремий проект малої гідроенергетики має бути реалізований у відповідності до екологічного та містобудівного законодавства. Доступ бізнесу до будівництва та експлуатації малих ГЕС повинен надаватися на конкурсних засадах за обов’язкової участі громадськості. Будь-який тиск на місцеві громади є неможливим!
8) Доцільність «зеленого тарифу» для об’єктів малої гідроенергетики має бути переглянуто, так як об’єкти малої гідроенергетики завдають істотної шкоди навколишньому середовищу, тому їх важко назвати «зеленими».
Світлана Матус
координатор з питань екологічної політики
Всесвітнього фонду природи WWF в Україні
e-mail: smatus@wwfdcp.org
