Про причини бідності й багатства країн
Причина бідності, й багатства відповідно, країни полягає у структурі її виробництва: що вона створює і постачає світові. Це — настільки просто, що дивно, хто може з цим сперечатися. Якщо відкинути всю складну економічну термінологію й подивитися на прикладі компаній: яка з них буде успішніша — та, що виробляє ультрашвидкісні ПК, чи та, що випускає друкарські машинки? Так от, вважайте, що Україна у кращому разі сьогодні пропонує світові друкарські машинки, а то й — просто компоненти до них. Нікому в світі вони вже не потрібні. А якщо й потрібні, то в обмеженому обсязі й за дуже низькою ціною… Ті ж, хто проти Райнерта, фактично говорять нам: все одно, що ваша країна буде продавати в світ — сировину чи готову продукцію; емігрантів, які покинули домівки у пошуках роботи, чи плоди праці своїх робітників на підприємствах. Це не має жодного значення. Бо ринок все сам за вас вирішить і знайде вам місце…
Я вважаю, що це фундаментальна помилка. Ми бачимо, як ринок це вирішує. Він вирішує це на користь тих країн, які проводять цілеспрямовану промислову політику. Є суб’єкти в цій грі, а є об’єкти. І ми, на жаль, свою суб’єктність загубили.
В чому коріння того, що ми відстаємо від Європи за рівнем ВВП на душу населення в п’ять-шість разів? Ця причина не в корупції, не в недосконалості системи освіти, не в неефективному державному апараті… Це все — другорядні питання в порівнянні з тим, що ми постачаємо в світ сировинну продукцію найнижчого рівня обробки з мізерним технологічним компонентом. І з часом ситуація тільки продовжує погіршуватися. В нас відбувається деіндустріалізація, подальша примітивізація нашого експортного кошика… А це, по суті, викликає масову еміграцію талантів і робочих рук.
Чи зміниться ситуація сама собою? Чи вирішить її «вільний ринок»? Я впевнений, що ні.
Віктор ГАЛАСЮК
