Президент чітко окреслив свою основну стратегію – отримати автокефальний статус від Вселенського патріарха. Але кому вона повинна бути надана? Невідомо. Адміністрація президента в союзі з парламентом активно просувають цю тематику в ЗМІ. Без сумніву кураторами даного «бренду» є перший та третій президенти Леонід Кравчук та Віктор Ющенко та низка чиновників на кшталт Кириленка і Юраша. Може виникнути питання, а чому ця тема настільки актуальна? скоріше за все, це пов`язано з прагненням Петра Олексійовича записати себе в новітню історію України, адже поки не видно жодних анонсованих покращень в житті простих українців. А тема «автокефалії» досить добре «накручує» вуха, тим паче, коли вона «сполітизована»: «За останні півтора роки питання автокефалії української православної церкви стало одним із важливих у політичному житті країни та діях керівництва держави». Тобто це вже питання не суто церковне, як воно й повинно бути, а частина політичного сценарію.
Сподівання на Стамбул, який, м`яко кажучи, переживає не найкращі часи, досить мінливі. Ну хоча б згадати епохи правління попередніх президентів, які також підтримували Філарета та УПЦ КП:
- В часи Леоніда Макаровича патріарх Вселенський чітко назвав Філарета розкольником
- В часи Ющенка абсолютно нічого не змінилося – на Фанарі ніхто і нічого нікому не обіцяв і не надавав, а Українська Православна Церква залишилися і залишається єдиною визнаною Церквою в Україні.
Тому нещодавній вояж делегації «Київського патріархату» та двох екс-президентів абсолютно нічого не надав у просуванні даного питання.
В основному все зводиться до безглуздих звинувачень в тому, що Українська Православна Церква залежить від Москви. Тут варто згадати слова митрополита Черкаського Софронія (Дмитрука), якого навіть розкольники вважають т.з. «проукраїнським»: «Нам коли давали широку автономію, Російська Православна Церква віддала все «за так і невозвратно»….і ми самі господарюємо, але для того, щоб людей збудуражити от і пропагують хто знає що. До цих пір брешуть….але я не знаю чи вони надіються, що їм Господь простить за брехню, що ми відсилаємо наші гроші до Москви…Я навіть в Київ не відсилав ні однієї копійки…Мене уже «тошнить», коли кажуть Московський чи Київський патріархат, ну і що Московський Патріархат – тільки за те, що я його два рази на службі помянув – оце і все відношення, і все спілкування. Але на цій основі роздувають, забуваючи про те, що я теж відповідальний. Якщо хочете, то у нас в Черкасах живе багато росіян, і вони ходять до мене в собор, і їх не менше, як наших українців. Так сталося, що черкащина дуже багата росіянами, то що мені їм плювати у душу, за те що там Москва щось робить? Вони люди такі віруючі як і я, тому я повинен з ними рахуватися по своїм православним віруючим обовязкам. Хочеться це комусь чи не хочеться, але воно так, тому що ми всі йдемо до одного – до вічності».
«Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі.» — це не для цього апостол сказав.
