“Я от думаю, що український вчитель, коли потрапить до німецької школи, його кондратій хватить. Ні тобі інформаційних куточків з пшеничними снопами, ні стендів “Гьотє наш керманич”
Kілька днів на всі новини є тількі один коментар: йобаний колгосп. А тут ше й Ruslana Radchuk (a чо в мене тег не работає?) підлива масла:
На оце дивилась: “виставки творчих робіт «Таланти моєї сім»ї», «З бабусиної скрині», «Мамі подарунок своїми руками», змагання «Козакуйте, козаки», вікторини «Шляхами козацької слави», «Козацькі обряди», «Село з цілющою водою», урок мужності «Ми пишаємось, що ми – українці», «Пишаємось вами за вірність військовій присязі», «Партизанський рух», «Вони не з легенди», «Вулиці нашого міста, що названі іменами героїв ВВв», «Діти і війна»,«Ордени та медалі моєї родини», «Ви – перемогли. Ми – пам’ятаємо», «Партизанський рух». Усний журнал «Я люблю Україну». обласний етап конкурсу «Розкрилля душі», інформаційні куточки «Готуємось до ДПА»” . І фотки такі – шевченківське свято, патріотична виставка квітів, патріотичний урок в бібліотеці, святкування з нагоди якогось там ушанування.
Серйозно, мене реально стошнило. Більше 35ти років минуло і зовсім нічого не змінилось. /…/ ті самі зустрічі з ветеранами, тепер АТО, той самий фальшивий пафос, караваї, офіціоз і звіти. Невже радянський досвід патріотичного виховання не показав, що це все не працює абсолютно?
___________________________________________________________
Кстаті, там же обіщали методичні кабінети розігнать, не розігнали їх к свиням?
Війна і церква – це вобще не дитяче діло. Суки, пригласіть якихось програмістів, людей зі сфери технологій, хай розповідають шото таке шо надихає на науку, а не депресує і лякає дітей.
Покажи, чим ми відрізняємось від кацапа, ну чим? Ось тобі фотка, поміняй прапор і всьо. Для чого ото вийобуватись і казать шо ми європейці? Ветеран, піп, єбло якогось начальника і педагог. Все як у людей, ггг, давайте зберігать наші спільні з Росією традиції.
