В Україні відбувається революція. Так, вона ще йде, вона ще не скінчилася. Мало того, вона можливо навіть, знаходиться на початковій стадії свого розвитку.
Це революція свідомості людини, усвідомлення власної гідності, усвідомлення, а мабуть, для багатьох і відкриття, цінностей, які знаходяться за межами зони власного комфорту, за межами тих рамок і правил гри в яку грають, навіть не підозрюючи про це, більшість людей у так званому соціумі.
Люди починають бачити цю гру і все більше і більше їх не хоче грати в неї у ролі сліпих рослин, яких вирощують і доглядають « дбайливі» садівники.
Все це нагадує дивну країну сновид, які сплять ходячи наяву і бачать сни абсолютно не пов’язані з оточуючою їх дійсністю. І ці самі сни транслюються їм у підсвідомість ззовні. Але все більше і більше цих людей-сновид перестають марити і прокидаються, з подивом і жахом озираючись навколо і бачачи потворну неадекватність життя і поведінки своїх сусідів, колег, знайомих. І ось кількість людей, що починають прокидатися стає такою, коли вони можуть свідомо діяти разом, щоб розбудити своїх співгромадян та чинити спротив трансляції снів-марень. І в решті решт критична маса тих, що прокинулись стає такою, що запускаються невідворотні процеси позбавлення сновидінь.
Ще багато наших співгромадян знаходиться під впливом тих сновидінь, які транслювалися їм ще у дитинстві за радянських часів. А потім були видозмінені і доповнені новими в епоху дев’яностих, які можна було б назвати «сновидіння епохи невизначених блукань», адже обивателя тоді було позбавлено тих самоідентифікацій, які існували за радянську добу, а нові були не сприйняті ними, внаслідок відсутності, на той час потужного «ретранслятора». І ось на ці сновидіння, в останні роки, коли знову з’явилася потужна «трансляція», наклалися нові.
Ось ці сни, які огортали нас, сховали причини, які дали нам страшні наслідки – жахливі події, що відбулися на вулицях Києва. Ми бачили сни і не звертали уваги на так звану міліційно-бандитську романтику, яка лилася з екранів телевізорів, ще з дев’яностих. Ми «закривали очі» на вульгарний тюремний шансон, який різав вухо на кожному розі в ті ж дев’яності, не замислюючись, що транслюється цим у підсвідомість нашого обивателя.
Ми зовсім не звертали уваги на увесь той бруд і непотріб, що лився в наші голови з тих же телевізорів, радіо, газет. Ми зовсім не помічали як формується грунт для «вирощування» тітушок. Для нас стало нормальним голосувати за президента з такою біографією і таким рівнем свідомості. Ми взагалі ходили на вибори, особливо не задумуючись, адже нам транслювалось у сновидіннях «хто б не прийшов, краще не буде». Ми не приділили ніякої уваги тривожним фактам перепідпорядкування внутрішніх військ від Міноборони до МВС, нівелювання ролі СБУ і Збройних сил і непропорційного зростання чисельності міліції, створення фактично незаконних міліцейських формувань справжню ціль існування , яких всі дізналися лише сьогодні.
Ще зараз значна частина наших співгромадян, у своїх сновидіннях, які дуже активно культивувалися в останні роки, вважає, що «Беркут» захищав саме їх, а не людину, яка цих же співгромадян вважала за безлику німу біомасу – засіб поповнення своїх статків. А людей, що боролися за них же, вони вважають «оголтелыми фашистами и нацистами». Ця частина суспільства, насправді заслуговує на співчуття та допомогу у поверненні їх у адекватне світосприйняття.
Але з усього видно, що суспільство дедалі більше почало скидати з себе рядно примарних сновидінь. Це засвідчують заяви Майдану, про небажання мати вождів, та повернення старих політиків, які діяли в рамках трансляції тих же сновидінь, тільки зі своїм контекстом та забарвленням.
Перед тією частиною суспільства, що починає прокидатися постає гнітюча картина наслідків перебування суспільства у сні. Перед нею постає питання самоорганізації, прийняття на себе відповідальності за долю свою і тих, хто ще знаходиться у сновидіннях, а тому не може самостійно приймати розсудливі рішення і бути відповідальним. І останні події свідчать, що свідома частина суспільства дедалі більше починає їх вирішувати, подаючи тим самим приклад людям, які ще марять, але вже готові прокинутися. Та постає наступне питання: як повернути від сну інших, кого ще щільно огортають примарні видіння?
Якщо замислитись і трошки розширити уяву, то можна дійти висновку, що насправді, людство поділяється не на класи згідно свого достатку або культурного розвитку і т.д., а розшаровується згідно рівня своєї свідомості. А все інше, то лише проекція цього рівня у зовнішньому світі.
Саме це можна зараз як на зрізі спостерігати в Україні. Той хто бере відповідальність за своє життя, кому стає небайдужим, той факт, що на його дії і рішення впливають за допомогою різних «ретрансляторів», кому не байдуже серед чого живуть, що бачать і чують його діти, той починає діяти і змінює навколишню дійсність, нівелюючи тим самим дію «ретрансляторів». Це і є результат самоусвідомлення. І на цьому тлі зростання свідомості, відбувається подальше творення нації, вона дедалі самоідентифікується та загартовується. Українці еволюціонують, рухаючись у бік свого справжнього цивілізаційного простору.
