Холодный душ поклонникам Коломойского. Хорошая версия.
“Не сотвори себе кумира”. Коломойский – сейчас власть. А любая власть требует гражданского контроля. Безоговорочное доверие и бесконтрольность разлагает власть и ведет к деградации общества.
Поэтому, как сказал Михаил Сергеевич Горбачев Рональду Рейгану во время подписание договора о сокращении ядерных вооружений малой и средней дальности: “Доверяй, но проверяй”…
Где был бы Коломойский, если бы не Небесная сотня и все те, кто боролся в лютый мороз на майдане против Януковича. Коломойский прилетел на готовое. Никто не умаляет его сегодняшних заслуг, но отличайте причины от следствия. Любую власть надо держать под контролем. В противном случае – так и появляются диктаторы…
Як не парадоксально, але такий стрибкоподібний ріст популярності – це те, що об’єднує Коломойського з Путіним, рейтинг якого в російському суспільстві сягнув захмарних висот після окупації Криму. Однак, як і завжди, диявол ховається в деталях.
Ейфорія, викликана епатажними кроками Коломойського, невдовзі мине – так само, як неминуче розвіється угар ура-патріотизму в Росії. І тоді перед очима українського суспільства постане гігантський спрут, народження якого Україна проспала. Так само, як і Росія проспала народження свого.
Більше того: а чи не розіграна партія публічної війни між Путіним і Коломойським виключно для лохів по той бік телевізора? Чи навіть більше: а чи впевнені ми в тому, що Володимир Володимирович аж так сильно посварився з Ігорем Валерійовичем, що ніколи не помиряться? Звісно, ні. Бо інтереси завжди більші за людей. Тим паче – інтереси таких людей.
