На перший погляд, суха минулорічна трава здається мертвою, та, насправді, на сухих пагонах і серед них вирує життя, мільйони різноманітних істот під час зими саме тут знаходили собі притулок в очікуванні весни. Тут постійно живе ряд видів, від найменшої але такої корисної мурашки і до відносно більших полівок, їжаків. А також найрізноманітніші жуки, павуки, коники, равлики, гусінь багатьох красенів-метеликів.
Під покривом старої трави, наче під ковдрою тихо спали молоді пагони різних рослин, лежали до весняного проростання насінини. Для усіх них, така, здавалось би, непотрібна минулорічна трава слугувала і слугує захистом і домівкою. І варто лише черкнути сірником як усі ці створіння, усе живе просто заживо згорить, оскільки не зможе втекти від стрімкого смертельного вогню, адже кожна пожежа – явище небезпечне для людини і природи водночас. І в цей момент ніхто навіть не задумується над цим, переконливо і сліпо вірячи нічим не обґрунтованому стереотипові що начебто після підпалу минулорічної трави, на її місці швидше виросте молода травичка і робить природі жахливу «ведмежу послугу». Так, з часом, трав’яний покрив можливо і ростиме. Але, запитання, який? Далеко не кожна рослина зможе витримати періодиче спалювання, не говорячи вже про тваринне населення, яке при підпалі гине, взагалі, повністю. На місці вигорілого різнотрав’я виростуть хіба що тривіальні, зовсім не вибагливі і не корисні та, проте, дуже стійкі види, як правило, бур’яни та малопродуктивні трав’яні асоціації. Бур’яни-чужинці заполонять місця аборигенної флори. А значна частина видів, що раніше зростали на цьому місці, переважно дуже цінних та рідкісних – просто загине, бо ж спалюються не лише самі рослини, але й їх насіння! Тобто на даному місці вже ніколи не ростимуть рідкісні, корисні та цінні, але, при тому, вразливі види рослин і тим самим, значно знизиться рівень фіторізноманіття даного схилу.
Про те, що на цьому схилі залишиться із тваринного світу і писати не треба. Вогонь, пожираючи усе на своєму шляху, наносить колосальні збитки біорізноманіттю нашого краю. І при такому підході у нас є цілком ймовірні шанси в найближчому майбутньому залишитись без островів дикої природи, яких з кожним роком все меншає.
Не слід забувати і про те, що підпалена суха трава може перенести вогонь на ближній ліс чи навіть оселі. І жертвами можуть стати не тільки дикі рослини і тварини, але й люди…. В нашій місцевості, як і скрізь в Україні, спалювання сухої трави – явище, на жаль, звичайне. Побачити палаючу стерню чи степові схили – не така вже й рідкість. Кожної весни та осені навколо українських міст вирує вогонь. Це – сезонні весняні та осінні пали трави та листя.
Результат у всіх випадках один – люди труяться отруйним димом, в якому містяться усі шкідливі речовини, які дерева так старанно поглинали протягом теплої пори року. Дим викликає захворювання органів дихання, може спричинити до появи хвороб серцево-судинної системи, вроджених серцевих та легеневих захворювань у дітей. В трав’яних пожежах живцем згорають їжаки та інші тварини, що на зиму впадають у сплячку, птахи, їхні гнізда з кладками та пташенятами, дрібні ссавці, земноводні та рептилії, корисні і рідкісні комахи, не кажучи вже про мешканців грунту. Вогонь безжалісно вбиває усе живе на своєму шляху, як шкідників так і корисні та рідкісні види.
Травяні пожежі негативно впливають на родючість грунту та якість трави, а влітку, за сухої погоди, можуть зовсім знищити біоту грунту на глибину до 30 сантиметрів. Отже, руйнується і грунт – чи не одне з найбільших природних багатств нашої держави. Окрім цього, вогонь з трави може легко перейти на кущі та дерева, ліси, тим самим викликаючи пожежу значно більших масштабів зі страшнішими наслідками.
Не раз приходилось бути свідком того, як весною горіли величезні ділянки сухих трав на схилах пагорбів. Пали сухої трави зазвичай відбуваються або в сухі осінні дні, або навесні, коли вже зійшов сніг. Винуватцями стихії можуть стати молоді люди, які проводять дозвілля на ділянках з сухою травою, несвідомі діти, або дорослі громадяни (з різних причин). Спровокувати підпал може будь-хто з відпочиваючих. Іноді досить кинути в суху траву жевріючий недопалок чи залишити незагашеним вогнище. А іноді це робиться лише для задоволення від споглядання палаючої землі і живого, що на ній існує… Мабуть не хочеться миритися з тим, що наша природа – найбільш подарована нам цінність. Таким чином, наше місто, через людську байдужість, потроху втрачає можливість милуватися прекрасними краєвидами навколишньої природи. Ось так ми цінуємо рідну природу! Час зрозуміти, що споживацьке відношення до зеленого світу не повинне мати майбутнє. Якщо таке розуміння нам не по силах, то залишимось зі згарищами й бур’янами.
Як уже зазначалось, шкода від спалювання сухої трави та листя багатолика і надзвичайно небезпечна. На превеликий жаль, люди рідко надають цьому ваги. При спалюванні сухої трави і листя в повітря виділяються дуже шкідливі сполуки: двоокис азоту і оксид вуглецю. Це призводить до відчуття задухи, подразнення слизових оболонок очей і горла та до різкого погіршення самопочуття. Страждають не тільки астматики, а й здорові люди, передусім діти.
При згорянні однієї тони рослинних залишків у повітря вивільняється біля 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, угарний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. З тліючого без доступу кисню листя і бадилля виділяється бензопрен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотруйніших для людини речовин.
Додаткова проблема полягає в тому, що з травою і листям як правило горить і безліч різноманітного сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери. При згорянні, скажемо, поліетиленового пакету, в повітря вивільняється до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. Саме вони як правило, стають причиною дертя в горлі, кашлю. Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні. При горінні гуми, окрім згаданого, утворюються канцерогенна сажа і викликаючі респіраторнні захворювання оксиди сірки. Постійно подразнюваний димом епітелій слизової оболонки дихальних шляхів не здатен протистояти мікробам. Особливо погано тим, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзилліти.
Окрім безпосередньої загрози людському здоров’ю, спалювання листя і сухої трави призводить до таких загроз:
• В підпаленій сухій траві і листі згорають зимуючі корисні комахи, такі як сонечка, мурашки, жуки-туруни та інші. Їх здобич – попелиці, листоїди, шкідливі личинки залишаються зимувати переважно на гілках. Тому. спалюючи траву та листя восени та навесні ми створюємо умови для кращого розвитку шкідників.
• Спалювання трав призводить до руйнації грунтового покриву, особливо його верхніх шарів, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки, знищуються грунтоутворюючі безхребетні та мікроорганізми. Крім того, вони гинуть і від утворюваних при горінні важких металів та отруйних сполук.
• За нормальних умов, коли відмерла рослинність перегниває, необхідні для розвитку рослин речовини повертаются у грунт. При згорянні ж утворюється зола. Не зважаючи на загальноприйняту думку, зола – дуже погане добриво і, таким чином, спалювання минулорічної трави щороку призводить до все більшого збіднення грунту.
• На природних ділянках вогонь знищує насіння і коріння трав’янистих рослин, пошкоджує нижні частини молодих дерев і кущів та верхні частини їх коріння.
• Знищення природної травяно-листяної підстилки призводить до збільшення в 2-4 рази промерзання грунту.
• При спалюванні трави на присадибних ділянках виникає загроза перекидання вогню на природні ділянки, що веде, в свою чергу до порушення законодавства і знищення диких рослин та тварин. Саме із спалювання стерні на полях починається більшість степових пожеж.
• Аналогічним чином, існує загроза лісових пожеж і загоряння житлових будинків.
• Якщо ведеться спалювання стерні на полях, через які проходять високовольтні лінії електропередач, постає нова загроза. Дим і вогонь являються напівпровідниками і за відповідних умов здатні стати причиною закорочення ЛЕП, що несе за собою руйнівні наслідки для цілих населених пунктів, помисловості, регіонів.
• Дим від вогнищ, в туманні дні може утворювати смог і на довго зависати у повітрі. В цьому випадку погіршується видимість на дорогах, що призводить до збільшення частоти ДТП, аварій. Окрім того, попадаючи у легені, смог викликає суттєве погіршення здоров ’ я людини.
Травяні пожежі, крім вище перелічених явищ, шкідливі ще й тим, що при весняному палі на степових схилах на найвразливішій стадії цвітіння знищуються ранньоквітучі весняні рослини (первоцвіти), всі види яких знаходяться під охороною законодавства.
Важко знайти людину, якій би подобалось дихати димом від тліючого листя чи палаючого степу. Та далеко не завжди вдається спіймати порушників-паліїв. Тому, багато що залежить і від звичайних громадян, яким не байдуже їхнє здоров’я та навколишнє середовище. Мабуть багато хто хотів би, щоб ці порушення припинились, але як досягти цього не знають.
Тому, насамперед, починаючи боротьбу із палами у своєму населеному пункті, ви повинні знати, що:
1. В любому випадку, усякий підпал сухої трави повинен бути негайно припинений. Полум’я слід швидко загасити підручними засобами, а якщо це неможливо – викликати пожежників (01). А винуватці пожежі повинні понести адміністративну відповідальність за скоєне правопорушення.
2. Спалювання рослинних решток несе численні загрози здоров’ю людини. Керуючись статтею 50 Конституції України, яка гарантує кожному безпечне для життя і здоров’я довкілля, кожен з нас має законне право боротися із палами.
3. Статті 16 і 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забороняють спалювання листя. Відповідальність за порушення цієї норми передбачена статтею 77 Адміністративного кодексу України. Є і інші відповідні законодавчи та нормативні заборони.
Згідно чинного законодавства, спалення сухостою – це не “добра справа”, це КРИМІНАЛЬНИЙ ЗЛОЧИН:
Стаття 245 Кримінального кодексу України: Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу
1. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом –
караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів (5100 – 8500 гр.) доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
