Закінчилась підсумкова річна прес-конференція Президента України В.Ющенка «Майбутнє твориться сьогодні». Все було майже так, як я і прогнозував. Але ні. Аж такого гівна я не прогнозував.
Розпочиналось все майже чесно. Президент сказав, що цей рік приніс окрім всього і багато достоїнств. Ага, – подумав я, – багато-багато мужскіх достоїнств приніс нам цей рік.
Чому майже? Майже тому, що перше питання чомусь поставила прес-секретар? Нє, ну не могла його десь потім у курілкє запитати? Президент відразу пустив «економічного» диму і став ми парити мозги різними циферками. А я си тілько слухав і думав – ну як могли українці 6,5 млрд. долярів у кіоску купити? Але залишу я то гекспертам. Вони вже там графіки намалюють хто і котрій годині з роботи відпрошувався, щоб валюту скупити.
І тутка заплановано розпочався обстріл БЮТ. Ну думаю троха попахкає, попахкає і сі заспокоїть. Особливо мені сподобалось про популізм, вакханалію і узурпацію влади. Вакханалія – це, як мені відомо, розгульне бенкетування, безтямне пияцтво, оргія. Ану Юльця признавайся хто там у тебе погудєть любить.
Далі ставало все нудніше і нудніше. Бомбєжка прем’єрки продовжувалась до кінця кохверенції. Але то ви певно самі знаєте. Як ні то почитаєте, або колєги на роботі розкажуть. Від себе лише додам, щоб ви бува мене у любві-косатой не запідозрили, що мені і Юля, і Вітя, і Яньо… до достоїнства…
І ось нарешті – ііінтееернееееет питааання (ну якось так на боксі вигукують) та щей відразу від «Української правди». І журналіст «УП» молодець, так тонко презіка «ви його теж вже знаєте». “Скажіть, будь ласка, скільки громадянам потрібно заплатити, щоб ви разом із депутатами і урядовцями назавжди забралися з України?”.
І тут Ющ відразу – провокація! Журналіст подякуй, що ти мені, Віктор Андреєчу, таке питання озвучив. Та ні, пане Ющенко, це ти нам подякуй. Дякуй нам і дякуй, же ми тя таку цацу в Президенти обрали і ще й не забуваємо час від часу тя спитати – чи ти бува про нас не забув?
Але Гарант хитро сі викрутив. Виявляється ні він, ні дєпутати не можуть від нас ніяких грошей прийняти, тому що це називається – корупція. А у нього ж ручки, які нічого не крали! Тому, народ, годуй ті ручки. Нікуди вони сі з України не дінут. Навіть якби ви і дуже-дуже хтілесьте.
А далі краще – питання виявляється то не українське. То всі триклятущі москалі. А українці кохають своїх «правителів» мов діток рідних. І всі хто голосував за це питання – не українець (ну або майже всі). Тому я пропоную подати у суд на Секретаріат Президента усім тим хто голосував за це питання і є громадянином України (С.Манту теж був си клікнув. Йой!).
І президент все погрожував – ви що хочете, як у Азії? А вибачте, якщо під Азією ви розумієте Гапонія, то певно же хочу. Ну а якщо йдеться про Росію, то про неї я ще згадаю пізніше.
Узагалом, уся конференція відбувалась під вже зичним для Ющенка гаслом: «Без самокритики!». Навіть у запитанні про подарунок під ялиночку у ВА не ситачило мужності хоч трохи покритикувати себе. Постійно ж повторював, що з такими тезами, як у нього, вибори не виграєш (будьте певні – не виграєш), але прийшов так «озброїним» ніби вибори вже цієї неділі.
Почалися запитання ніби і важливі, але відверто підготовані.
Почав щось Гарант розповідати про визнання українських дипломів у світі. І то вже у 2010 році. Яких дипломів? Тих «засівних», що в Україні купується більше і більше з року в рік? Молов щось про гордість за українські зростаючі зарплати (до росту яких, як нам стало відомо потім, сам Ющенко відношення ніякого немає), зростаючі доходи… Горді?! Забули, якось, про гордість за зростаючі ціни.
Ось тут, увага – Росія. У сосєдій хоча б один журналіст знайшовся, що вигукнув «Ганьба!». У нас же ніхто не спромігся спинити президента коли у нього трапився цей приступ. Що це? Смерть свободи слова в Україні? Думаєте, зараз пересидете, а вже як дорветеся до урни, то в бюлетні все напишете як треба? А що як ми до того часу вже перетворимось на Росію?
Ще В.Ющенко сказав, щоб ми не хвилювались, що буде з ним у 2010 році. Е ні… я б хотів обов’язково за вас, пане президент, потурбуватись (особливо після сьогоднішнього «бенефісу»). І потурбуватися зовсім не так, як ви турбуєтесь за попереднього нашого «татуська».
Потім було – бац! останнє питання і кінець. На скільки питань поспів відповісти Віктор Ющенко? Але знаєте у мене таке враження, що він відповів на всі наші питання. Принаймі щодо себе.
