Я всегда подозревала, что с коноплей что-то темнят. Уж слишком настойчиво ее демонизируют при всей безобидности, что иногда похоже на промывку мозгов. На самом деле растение каннабис сатива (между прочим, переводится как «конопля полезная») – одно из самых удивительных, мало того, оно может дать нам все, что необходимо для выживания на этой планете. Из него можно производить еду, бумагу, ткани, пластик… И, когда на Земле закончится нефть, конопля станет самым главным растением. Но пока до этого далеко.

Конопля против хлопка

Самое основное «призвание» конопли – это ее неограниченные текстильные возможности. Конопляное волокно отличается крепостью, стойкостью против гниения при длительном пребывании в воде и поэтому издавна служило лучшим материалом для канатов, веревок, рыболовных снастей, мешков, брезента, холста и парусины. Само английское слово canvas (парусина, холст) происходит от голландского слова «конопля». Конечно, вышеперечисленные товары не являются сейчас предметами первой необходимости, но чудесные свойства конопли можно применить и в современном мире. Конопляное волокно в 10 раз прочнее хлопка и может использоваться в производстве всех типов одежды. Притом изготовленная из конопли ткань гораздо полезнее для кожи, чем пропитанный химикатами хлопок.

Тут надо заметить, что сейчас очень многие материалы можно назвать натуральными лишь с большой натяжкой. Например, овец теперь уже не стригут, как раньше, вручную, а опрыскивают специальными химикатами, вызывая тем самым выпадение шерсти. Хлопок тоже стали собирать при помощи химии: двадцать пять пестицидных душей – и листья опадают сами. Да и для выращивания хлопка требуется огромное количество пестицидов (50% в США распыляется на хлопок!). Замена хлопка коноплей кардинально сократит их использование – у конопли мало врагов-насекомых.

Плюс к этому хлопок растет только в теплом климате и требует огромных затрат воды. Конопле требуется не так много влаги, и растет она, в общем-то, где угодно, не говоря уже о том, что в три-четыре раза превосходит хлопок по урожайности.

Точно так же, из конопли, собранной на одном гектаре, можно получить в четыре раза больше бумаги, чем из деревьев, выращенных на такой же площади. Для ее производства используется меньше едких и токсичных химикатов, чем из древесины. Конопляная бумага не требует отбелки хлором (побочный продукт этого процесса дает диоксин, одно из самых ядовитых веществ, отравляющее потом реки и моря). Говорят, доллары до сих пор делают из конопляной бумаги. Но только американцы в этом не признаются – они известные ханжи. Читать дальше…

17000000 га — столько украинской земли хотят освоить иностранные компании. Наши законодатели уверены, что стране хватит и тех 25 млн га, которые останутся нам. Зарубежные бизнесмены считают, что лучше нас сумеют распорядиться нашей землей. Сегодня втайне от простых граждан, за политическими кулисами, происходит распределение украинских сельскохозяйственных земель — иностранцы мониторят рынок угодий в Украине и делят их между собой. Дело зашло настолько далеко, что вопрос уже практически решен — наши участки нам уже практически не принадлежат. Украинские власти вместо того, чтобы бороться за целостность родной земли, наоборот, делают все, чтобы она стала вотчиной
иностранцев.

До 90-х Украина считалась житницей чуть ли не всей Европы. Поля с колосящейся пшеницей, развитые колхозы, богатые фермы, изобилующие домашними животными… Горожане стремились приобрести дачи, земельные участки, которые обрабатывали бережно и с любовью. Теперь же все развалено, а государство способствует тому, чтобы не давать своим гражданам возможности трудиться.
На самые сочные и плодородные земли в Европе всегда точили зуб желающие из-за границы. Иностранные олигархи проявляют повышенный интерес к нашей стране совсем не в плане инвестиций и выгодного для нас сотрудничества — всем известно, что каждый в первую очередь печется о собственной выгоде. Раз украинцы «вдруг» стали плохими хозяйственниками, которые не умеют обращаться со своим богатством, выразили горячее желание работать на нашей земле… французы.  Читать дальше…

Ця стаття перебувала на сайті “Економічної правди” (”Українська правда”) лише декілька годин, після чого без пояснень її зняли. Сайт “Укррудпром” ледве встиг її передрукувати.

Вітчизняні олігархи радше перепродадуть землю західним інвесторам і покинуть Україну, ніж залишаться господарями.Власники паїв після їх продажу будуть або працювати за наймом або, отримавши на руки “шалені” кошти, придбають середні квартири у Києві і назавжди покинуть зубожілі регіони.

Рейдери розбушувалися

Всього орних земель в Україні — 31,5 мільйона га, або 53% від площі держави. При цьому, за даними Держінспекції з контролю та використання земель, близько 75% української ріллі вже перебуває у власності селян, переважно пенсіонерів. Разом з тим, за даними моніторингу Інституту соціології НАНУ, якщо у 1994 році негативно до інституту приватної власності на землю ставилося 26,8% українців, то у 2008 році — вже 52,1%, тобто удвічі більше. Очевидно, така невідповідність пов’язана з особливостями сприйняття селянами інституту приватної власності на землю — вони побоюються втратити свої паї після відміни мораторію на проведення операцій з купівлі-продажу ріллі.

Схоже, їхні перестороги небезпідставні. Як розповів президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич, в останні роки у державі триває активний перерозподіл земельного ринку. Торги, переконаний він, ведуться між багатими українцями, представленими у Верховній Раді, причому у різних політичних силах. “Всі вони міркують над одним-єдиним питанням: коли і як забрати у селян землю”, — говорить керівник асоціації.

Більше того, голова парламентського комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Микола Присяжнюк стверджує, що ряд вітчизняних та іноземних фірм давно зарезервували гроші на придбання української землі. І зроблять це, як тільки з’явиться відповідний ринок. Саме тому, переконаний Томич, під загрозою опинилася власність 7,5 мільйона пайовиків, переважно пенсіонерів.

Небезпека нависла і над орендарями селянських наділів — фермерами, які все частіше потерпають від рейдерських атак з боку нових українських латифундистів. Так, на Дніпропетровщині рейдери напали на фермерське господарство Анатолія Гайворонського. В Криму було атаковане господарство Миколи Прищепова. В селищі Чутово Полтавської області зловмисники підпалили чотири трактори та виробничі приміщення у господарстві “Сиріус”, яким керує Олександр Мисник. І це далеко не повний перелік.

“Сьогодні близько трьох тисяч фермерів перебувають під колосальним психологічним тиском: їм погрожують, їх тероризують. Люди лягають спати й бояться, що у них завтра відберуть землю”, — розповідає Томич. І хоча це епізоди “докризової” епохи, сьогодні небезпека не зникла — відсутність коштів штовхатиме на шлях рейдерства багатьох, упевнений голова асоціації.

Тисяча доларів за гектар

Силове захоплення — не єдиний метод концентрації угідь. Відсутність в Україні повноцінного права приватної власності на землю найбільші гравці ринку компенсують шляхом укладення довгострокових договорів оренди.

За даними аналітичного звіту The Wealth Report 2009, укладеного британськими компаніями, в Україні на початку 2008 року договори оренди на 2-20 років продавалися за ціною до 1 тисячі доларів за гектар. Втім, світова фінансова криза дещо сплутала карти найбільшим власникам землі. Вони чекали її подальшого подорожчання, однак у 2009 році ціни обвалилася на 75% до 250 доларів за гектар. Тимчасом в інших країнах, за винятком Бразилії, земля суттєво не подешевшала. У Польщі гектар ріллі коштує 4 800 євро, у Румунії — 3 500 євро, у Росії — 800 доларів, у Бразилії — 200 доларів. Знецінення ріллі в Україні — тимчасове явище, переконані експерти. За оцінками інвестиційної компанії “Сократ”, середня ціна гектара землі після зняття мораторію становитиме 500-1000 доларів. Це означає, що боротьба за стратегічний ресурс триватиме, і нинішні орендарі мають всі шанси стати найбільшими землевласниками країни.

Якими ж є сьогодні законодавчі перспективи викупу сільськогосподарських земель орендарями? Після відміни мораторію питання купівлі-продажу будуть регламентуватись спеціальним законом. Користуючись необмеженим впливом у парламенті, великі землекористувачі, ймовірно, нададуть переважне право на придбання земель нинішнім орендарям, тобто собі. Інститут переважного права купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення передбачено статтею 130 Земельного кодексу України. Згідно з нею, переважне право на придбання угідь мають громадяни, які живуть на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування. Про орендарів наразі — ані слова.

Втім, зараз у Верховній Раді України перебувають на розгляді три законопроекти про ринок земель — один урядовий та два депутатські. Урядовий, №2143, в цілому захищає права чинних землевласників-орендарів і передбачає їхнє переважене право на придбання орендованої ділянки. Так, у разі продажу наділу його власник зобов’язаний запропонувати його для придбання орендарю за оголошеною ціною, а в разі його відмови — власникам та орендарям суміжних земель.

Альтернативний законопроект, №2143-1, підготовлений групою депутатів, також відверто захищає право орендаря на першочергове придбання ділянки та передбачає детальну процедуру реалізації такого права. Законопроект №2143-2, запропонований депутатом Іваном Зайцем, обходить інтереси великих землевласників і віддає переважне право на придбання ділянок фермерам — якщо така земля перебуває у їхньому користуванні. Якщо ж фермер хоче викупити орендовану ним ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності, її вартість не може перевищувати розмір нормативної грошової оцінки. Як правило, це значно дешевше від ринкової ціни.

В урядовому та “груповому депутатському” законопроектах ціна продажу наділів у випадку використання “переважного права на купівлю” не обмежується. Загалом великі утримувачі аграрних земель не можуть почуватися спокійно, бо зараз земля не у їхній власності, а орендується. А це збільшує ризики.

Деякі експерти прогнозують виникнення другої хвилі земельного рейдерства, адже багато договорів оренди було укладено з порушенням чинного законодавства. Підстави для такого розвитку подій є. У 2006 році Верховна рада прийняла зміни до Земельного кодексу, згідно з якими всі угоди з продажу земельних ділянок, в тому числі і за довіреністю, укладені під час мораторію, після його відміни будуть визнані недійсними. Це означає, що уже на початку січня 2010 року, коли завершується дія існуючої відстрочки, суди можуть бути завалені позовами. Колишні власники домагатимуться денонсації угод з продажу ділянок.

Проте, чи стане 2009 рік останнім роком існування земельного мораторію, насправді невідомо. У депутатів уже давно склалася своєрідна традиція: у кінці грудня вони дружно продовжують його дію.

Країна втратить село

Дискусії щодо вільного продажу аграрних земель вже давно стали розмінною монетою українських депутатів. З-поміж двох важливих для себе сценаріїв — здобуття голосів виборців і приватизації підконтрольних земель — депутати досі вибирали перший. Тож у випадку проведення одночасних виборів президента і парламенту та отримання п’ятирічних гарантій перебування при владі рілля, ймовірно, таки надійде у продаж. Ціни, підкошені кризою, будуть низькими, а потенціал для зростання — значним.

Також не варто відкидати тиск західних інвесторів та урядів, які хотіли б контролювати головний посткризовий ресурс України — землю. Чимало економістів стверджують, що посткризова економіка при оцінці національних валют має шанси повернутися до золотого стандарту, тому роль землі в системі економічних відносин буде лише зростати.

Які це матиме наслідки для України? На жаль, не надто втішні.

Вітчизняні олігархи радше перепродадуть землю західним інвесторам і покинуть Україну, ніж залишаться господарями. Власники паїв після їх продажу будуть або працювати за наймом, або, отримавши на руки “шалені” кошти, придбають середні квартири у Києві і назавжди покинуть зубожілі регіони.

Держава ж втратить село як підґрунтя української ментальності, отримає ще більш урбанізований, некерований і голодний Київ. Так, саме голодний. Аргентина теж свого часу пустила на власний ринок земель іноземних інвесторів. Незважаючи на рекордні врожаї, 2001 року вона опинилася на межі голоду, адже власники угідь збували всю продукцію за кордон — туди, де ціни були вищими. І справді: навіщо продавати кілограм м’яса на внутрішньому ринку за 17 песо, коли його можна реалізувати в Іспанії за 17 євро? Для довідки: євро дорівнює 3,5 песо.

У підсумку, внутрішні ціни в Аргентині піднялися до небувалих висот. У поєднані з високим рівнем безробіття та низькими зарплатами це призвело до голоду.

З економічної точки зору, земля, можливо, і має бути товаром. Втім, якість української еліти наштовхує на думку, що голодна Аргентина 2001 року здаватиметься раєм порівняно з Україною 2010 року.

Рынок земли в столице и Киевской области парализован. Ситуацию не спасает даже беспрецедентное падение стоимости участков.

С начала года земля в Киеве и прилегающих к нему районах подешевела на 50%. Специалисты уверены, что цены и дальше будут катиться вниз. И это продлится как минимум еще год.

Ситуацию усугубляет отсутствие кредитования, колебания курса доллара и резкое падение цен на жилье. Теперь люди, имеющие реальные деньги, делают выбор в пользу готовой недвижимости, а не участка, на котором еще необходимо строить жилье.

К тому же от операций с землей отказались девелоперы, столкнувшиеся в конце прошлого года с острым кризисом ликвидности. Ранее выгодный бизнес также неинтересен и спекулянтам, через которых проходило около половины сделок с землей.

В конце концов, по прогнозам экспертов, стоимость участков достигнет уровня 2004 года. Тогда сотка в 30-километровой зоне вокруг Киева стоила максимум 900 долларов.

Уже сейчас средняя цена предложения в районах, прилегающих к столице, по информации ведущих риелторских агентств, составляет 4,5 тысячи долларов за сотку. В частности, если еще весной прошлого года сотка земли в Бориспольском районе стоила 6,8 тысячи долларов, то сейчас стоимость земли там упала в 1,5 раза — до 4,8 тысячи. Но даже по этой цене сложно найти покупателя.

Мертвый актив

Основной причиной резкого падения спроса (и как следствие обвала цен) эксперты называют несколько факторов. «Земля стала мертвым активом, ведь для начала нужно найти деньги на ее приобретение, а потом еще дополнительно инвестировать в строительство на купленном участке», — объясняет гендиректор агентства по недвижимости «Траектория» Сергей Клименко. По словам экспертов, в условиях кризиса ликвидности найти инвестора с деньгами — большая проблема. Но даже если он и есть, то его интересуют те объекты, которые сразу будут приносить доход.

По словам директора по маркетингу консалтинговой компании SV Development Владимира Степенко, количество сделок по крупным участкам (до 5 гектаров) по сравнению с прошлым годом уменьшилось в 5 раз. «Если еще в начале прошлого года ежемесячно продавали не менее 10 наделов в месяц, то сейчас в лучшем случае два», — констатирует он.

Кроме того, на обвал цен повлияло прекращение кредитования банками, колебания курса доллара и падение цен на квартиры. «Еще в прошлом году рынок земли подогревался тем, что стоимость квартир была очень велика, и порой выгоднее было купить землю в пригороде и строить там дом. Сейчас же, когда цены на жилье обвалились, инвестировать в новое строительство невыгодно», — заключает советник инвестиционно-банковского департамента «Драгон Капитал» Алексей Зеркалов. При этом специалист отмечает, что спрос на землю упал не только со стороны населения, но и девелоперов.

Спекулянты исчезли

Плюс ко всему стали невыгодными спекуляции на рынке. «Ранее спекулятивная составляющая была на уровне 60-70%, «торгаши» провоцировали постоянный спрос», — говорит Сергей Клименко. Как и в ситуации с недвижимостью, на окончательное формирование цены земельного участка влияет торг. «Если, к примеру, участок выставляется за 10 миллионов долларов, то вы смело можете приходить к собственнику, говорить, что у вас в два раза меньше, и он, вероятнее всего, согласится», — советует Степенко.
По мнению Зеркалова, возобновление активности на рынке земли напрямую связано с ростом экономики. «Рост активности может случиться только к 2010 году», — убежден он. При этом он отмечает, что темп роста цен в ближайшие годы вряд ли вернется к уровню 2007 года (когда ежемесячный прирост составлял 5-10%).

Анна Дьяконова

Крым самостоятельно борется с самозахватчиками

В крымском курортном поселке Николаевка началось создание добровольной дружины для защиты от захвата прибрежной земли активистами крымско-татарского меджлиса. Такое решение было принято 23 января на сходе членов общины поселка.

Об этом сообщил поселковый голова Николаевки Андрей Сергеев.

По его словам, с каждым годом поссовет получает все больше заявлений от крымских татар с просьбой предоставить землю под жилую застройку в двухкилометровой прибрежной зоне. От общего количества заявлений – 2,8 тысяч, находящихся на рассмотрении в поссовете, около 1 тысячи приходится на крымских татар, проживающих в других районах Крыма.

Чтобы упредить самозахваты, поселковая громада провела сход, на котором единогласно выступила против выделения земли по национальному признаку.

«Решение схода громады Николаевского поссовета было единодушным: ни о каком выделении земли по национальному признаку мы речи не ведем. А выделение земли всем жителям, невзирая на веру, исповедание, разрез глаз или национальность, должно идти в правовом поле украинского государства», – заявил Сергеев.

По его словам, николаевцы готовы самостоятельно противостоять самовольному захвату земель, если такие инциденты будут иметь место.  «Я уверен, что в Николаевке они (крымские татары, – ред.) землю не захватят, и если бы такая уверенность была у крымского руководства, то у нас не было бы тех захватов, которые мы имеем на полуострове», – считает мэр Николаевки. Он заявил, что у поселка есть реальные силы, готовые противостоять захватам.

«Решением схода мы создали добровольную Народную дружину, куда будут входить люди для охраны земель громады. Мы будем отстаивать права своими силами, потому что власть и силовики на сегодня беззубые», – заявил Сергеев.

Стоит отметить, что накануне схода Николаевку посетил нардеп от НУНС, лидер меджлиса Мустафа Джемилев, который потребовал удовлетворить требования крымских татар. В противном случае, междлис не исключает, что акция по «самовозврату» земли может начаться уже в ближайшее время.

23 января во время схода граждан, чтобы предотвратить массовые столкновения, общественный порядок в поселке охраняли около 200 казаков, представляющих Совет атаманов Крыма. Кроме того, в Николаевку прибыло подразделение «Беркута».

http://realt.ua/