Боротьба з національним виробником замість боротьби з ГМО.
Відповідно до даних телефонного опитування, яке нещодавно проводилось Інститутом Горшеніна, 85,6% респондентів знають що таке генетично модифіковані організми (ГМО), 93,4% вважають маркування продуктів з вмістом ГМО необхідним і 61,2% ніколи не будуть купувати таку продукцію.
Здавалося я, як людина, яка більше 10 років доносила до нашого суспільства інформацію про потенційну загрозу безконтрольного поширення ГМО, маю бути дуже задоволеним. Насправді, більшість українців недовіряє продуктам, що отримані за допомогою генетичної інженерії. Держава, начебто, також підтримує точку зору українців. В Україні прийнято закон „Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів” (№3595 від 31.05.07) та декілька постанов Кабінету Міністрів, які створені для регулювання ГМО. Процес впорядкування біобезпеки мав би розпочатися. Але… Окрім суто професійних недоліків цих документів, я вбачаю намір створити комфортні умови для недобросовісних чиновників.
Як сам закон, так і деякі з постанов я неодноразово вже критикував. Коротко повторю головні недоліки закону „Про державну систему…”
- Неналежно прописані терміни та визначення. Це може призвести до неоднозначного трактування норм закону. Наприклад, ключове поняття „біологічної безпеки” є занадто загальним і не зовсім відповідає меті закону;
- Відсутність єдиного компетентного органу, який є відповідальним за дотримання норм безпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні, використанні та утилізації ГМО. В результаті може скластися ситуація, коли відповідальність між різними структурами буде розподілена таким чином, що буде неможливо реально контролювати порушення законодавства в цій сфері;
- Повна відсутність регламентації класів ризиків ГМО;
- Відсутність регламентації маркування продукції, яка містить ГМО;
- Не визначена зона необхідної генетичної безпеки для заповідних територій та інших природних об’єктів, що знаходяться під охороною.
Постанова Кабінету Міністрів „Про затвердження Порядку державної реєстрації генетично модифікованих організмів джерел харчових продуктів, а також харчових продуктів, косметичних та лікарських засобів, які містять такі організми або отримані з їх використанням” (№ 114 від 18.02.09) також виявилася дуже слабим регуляторним документом.
Цей документ не тільки порушує Конституцію України, а й не узгоджений з „Картахенським Протоколом про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття” і „Орхуською Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля”, більш того у деяких місцях вступає з ними в протиріччя.
Постанова суперечить статті 50 Конституції України, згідно якої „кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена”. Читать дальше…



Комментарии