ЦІНА ЗАПОВІДНОСТІ

0
274

Наприкінці березня минулого року, після погодження науково-технічною радою функціонального зонування Нацпарку «Тузлівські лимани», де заповідна зона містила 37% від загальної площі, серед рибників почалася паніка — вони вирішили, що втрачають СВОЇ ресурси. Вірніше так: «ми (нацпарк) ВКРАЛИ у НИХ лимани», де вони талапались коли хотіли і де хотіли. Особливо обурені були представники фірми «Граніт – 2» — що є спільним «дітищем» будівельника Могильникова В. та колишнього директора Парку Вторенка І. Така заповідна заповідна зона ніяк не входила в їх плани, адже суттєво обмежувала їх хижацькі апетити. Тому ці члени сформованого угрупування під прапором політсили «батьківщина», пішли в наступ на Парк, зокрема і через Одеську ОДА, представляючись «бідними місцевими рибалками яких гнобить Парк» (дітямнемашоїсти). Їх методи — не лише листи зі скаргами та дешеві пасквилі, а й погрози з шантажем,що фактично підтвердила на нараді 28 березня заступник голови ОДА С.Бобровська, яка була спантеличена погрозами які почула на нашу адресу від т.з. рибалок. Саме того дня Іван Русєв став випадковим свідком розмови (в стінах ОдОДА) між Могильниковим та Вторенко про «нашу ліквідацію». І саме тоді І.Русєва попередили про плани проти його сина (як елемент боротьби проти нього).. На погрози він відреагував заявою в поліцію, яка фактично була проігнорована.

Результат не забарився. Погрози мали своє втілення влітку, коли розстріляли човен сина Романа на Дністрі та викрали людину, що кермував його човном. (потерпілий відмовився давати покази (і це після 5 годин його пошуку). Незабаром він вже був на новому човні – як компенсацію за «незручності» викрадачі придбали йому новий телефон та «працевлаштували», правда не надовго).

Подія на Дністрі була представлена як конфлікт, який начебто визрів на ґрунті бізнес-інтересів. Насправді Роман відмовився платити рекетирам, тобто тим, хто вважав себе «господарем» ріки і знімав подать з перевізників. Останні вирішили показати «хто на Дністрі господар» в такий спосіб (щоб іншим неповадно було).

А що ж доблесні правоохоронні органи? — за пів-року жодних зрушень по справі!

А тим часом, процес погодження зонування Тузлівських лиманів інші «господарі» затягували як могли. Але будь який процес, скільки не викручуй, має своє завершення. І, накінець року, погодження функціонального зонування Нацпарку отримано від ОдОДА і відправлено на затвердження в Мінприроди. Починає розкручуватися чергова хвиля істерії (благо гроші за вкрадену кефаль отримали),– знову пишуться листи в Мінприроди, Президенту, знову поїздки вже до новопризначеного голови ОдОДА «гранітних» ходочків, знову брудні замовні статейки, в яких намагаються «за вуха» притягнути факти із життя родини Русєвих, представляючи Романа злісним браконьєром. Чомусь «браконєром» назвали того, хто проводить зариблення, працює в законний спосіб і протидіє «чорній касі». В Маяках сотні осіб живуть з ріки. Про браконьєрство та корупцію в Нижньодністровському нацпарку, про захоплення та забудову прибережних територій, зокрема заповідних земель – всі знають, але невідомо жодного факту, щоб порушників було притягнуто до відповідальності! Такий стан справ багатьох влаштовує, бо часто порушники і ті, хто має контролювати дотримання законодавства, є одними і тими ж особами. А так званій «громаді» – все пофіг. Пристосовуются хто як може, платять і мовчать. Так і живуть – кожен в міру своєї жадібності, наглості та соціального статусу гребе – хто рибу, хто землю, хто гроші. І не задають питань, куди йдуть ці побори.

І ось знову ЧП. Зловмисники намагалися знищити по максимуму майно — човни Р.Русєва. І знову прийшов слідчий, який вже був пів-року тому. І знову він «нічого не побачить і не буде достатньо доказів» і знову справу покладе на поличку, а сам буде займатися сфабрикованою справою на активістів, які намагаються боротися із незаконною забудовою дністровських берегів.
Справа «шита чорними нитками». Незважаюши на масу доказів скоріш за все, результату не буде.

Враховуючи той факт, що Біляївську поліцію не так давно очолив…. керівник Татарбунарської поліції С.Мельник, це можна сказати напевне, враховуючи «результативність» Татарбунарської поліції за його керівництва — більше 40 відкритих кримінальних проваджень (що стосуються нацпарку) і по жодному (!) за рік нема результатів, при цьому, резонансні справи закривали. Якщо раніше мене «терзали смутні сумніви», щодо факту підвищення на посаді і переведення з Татарбунар до Біляївки С.Мельника, то зараз розумію, що випадковостей точно не буває. Це своєрідна плата за нерозкриття злочинів в Татарбунарському районі.

Добавить комментарий