У нас дитячий труд чомусь засуджується законом та суспільством і майже дорівнює якийсь експлуатації. Як наслідок, «дитина» вчиться 12 років, потім ще 5, а потім стає касиром в супермаркеті або взагалі паразитом-нахлібником на шиї у батьків, яка не може і не хоче працювати.
Що дитина виносить за 17 років з навчальних закладів? Зіпсоване здоров’я та таблицю множення. От і все.

Чомусь до цього часу збереглася хибна думка, що молодь хтось повинен забезпечувати роботою. Якщо єдине, чим ти можеш пишатись, це диплом (або навіть два) — ти нікому не потрібен і усім начхати. Покажи що ти реально вмієш і що в змозі наполегливо досягати поставленої мети!

Наше суспільство деградує через те, що приходить покоління інфантильної молоді, не здатної забезпечити навіть саму себе!

Вчити працювати треба з дитинства. Звичайно, приділяючи увагу особистим здібностям дитини та її інтересам. Тобто, не просто пропонувати робити аби що, а надавати перевагу тому, що її цікавить, що подобається.

Дядя Льоня, мій сусід по вулиці, розповідав мені, що 60 років тому все було значно простіше. Країні були потрібні робочі руки: скінчив 6 класів і пішов робити трактористом. Так розпочався його трудовий шлях.

Така дитина, підростаючи, буде створювати своє робоче місце самостійно. А нестачу необхідних знань компенсувати додатковою освітою на курсах підвищення кваліфікації або безпосередньо на робочому місті та дистанційно через інтернет!

Свою першу реальну роботу я отримав на літній практиці у школі, в 15 років влаштувавшись на Дніпропетрвський комбайновий завод токарем. Я перший раз в своєму житті підійшов до токарного верстату. Моє навчання тривало 3 години (і нагляд ще пару днів), після чого я вже виконував роботу нарівні з дорослими майже повний робочий день (згідно до закону, дитячий день був менший (6 годин), але отримував я більше — «дитяча доплата»). Так це в СРСР, в мене навіть перепустка збереглася, на фото.

Це не передати, який я був гордий, що працюю як дорослий. Робочі люди ставились до мене як до дорослої людини. Я обідав з ними, мився після роботи з ними. Завдяки цьому досвіду я дуже добре пам’ятаю, як важливо для дитини повага і ставлення до неї, як до дорослої людини з боку інших дорослих та поважних людей! Має навіть кращий виховний ефект ніж тотальний контроль та суцільні необґрунтовані заборони!
За те літо я зрозумів, що робочі спеціальності не для мене — одноманітність вбивала, я відчував як тупію. Але я б не взнав, якщо не спробував би. Тож, необхідно давати пробувати, щоб зрозуміти себе — на що ти здатен та що тобі дійсно потрібно!

Тому замість Залізничого технікуму, як планувалось, я пішов до 9 класу продовжити вчитись та ще подумати. АЛЕ ЦЕ БУЛО МОЄ СВІДОМЕ РІШЕННЯ!

Зараз я вважаю, що вкрай потрібно сприяти створенню робочих місць для дітей. На літо, на вихідні. Треба давати їм можливість починати працювати якмога раніше. Ставитись до них як дорослих, але ж підтримувати та наглядати де необхідно. І тоді вони будуть поводити себе як дорослі — відповідально. Виховувати в собі необхідні для майбутнього життя навички, замість того, щоб витрачати свій час на те, що потім стане проблемою…

Поки держава загалом не дбає про це і йде хибним шляхом у сфері виховання, освіти дітей, ми повинні ставити це питання на рівні місцевого самоврядування. На рівні села це найпростіше. Але можливо і в місті теж! Я сам був свідком того, як 9-10 річний хлопчик спитав у голови села, чи нема у нього якоїсь роботи. Дітей можливо долучати до широкого спектру робіт, які не шкодять дитячому здоров’ю та дати їм можливість чесно заробити на нагальні потреби.

МИ ПОВИННІ СТВОРЮВАТИ ДИТЯЧІ РОБОЧІ МІСЦЯ та можливості для швидкого навчання у відповідних сферах, отримання нових навичок та досвіду роботи у різних напрямках. Безумовно, з урахуванням особистих фізичних та інтелектуальних властивостей. Якщо ви спробуєте пригадати — ми НЕ ВВАЖАЛИ СЕБЕ ДІТЬМИ! І вони не вважають теж. То ж дамо їм можливість ставати громадянами якмога раніше! Тим паче, що багато розвинутих країни йдуть тим же шляхом.

Добавить комментарий