Народный блоггер

Закону про зброю нема, а відповідальність є

шотган

Формально, незаконного поводження з нарізною вогнепальною зброєю в Україні не існує. Або мисливці, що мають нарізну зброю — поза законом.

Нині у зв’язку з війною на сході України ситуація зі зберіганням вогнепальної зброї є особливо актуальною. Люди, які повертаються з зони проведення АТО не завжди розуміють, що на території України, де немає бойових дій на зброю потрібно мати, передбачений законом дозвіл. Як наслідок, суттєво зросла кількість засуджень за незаконне поводження зі зброєю.

Однак, при нинішній ситуації із правовим регулюванням обігу зброї в Україні законність засуджень за незаконне поводження з вогнепальною нарізною зброєю є сумнівною.

Для того, щоб покарати когось за порушення якогось правила спочатку має існувати саме правило. Така логіка не викликає сумніву. Саме для цього існує у державі законодавча влада, щоб встановлювати обов’язкові для всіх правила. Але ніхто не може нести відповідальність за порушення закону, якого не існує.

Наприклад, у 1995 році український парламент вирішив, що вільний обіг наркотиків для суспільства є шкідливим і прийняв закони “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” та “Про наркотичні засоби, психотропні  речовини  і  прекурсори».

А також, парламент передбачив у статтях Кримінального кодексу покарання за зберігання, збут речовин, зазначених у згаданих законах.

З наркотиками в Україні все чітко і зрозуміло. Якщо тебе спіймають працівники правоохоронного органу із речовиною, обіг якої заборонено законом, то ти очевидно понесеш покарання, яке визначене для таких дій у Кримінальному кодексі.

У подібний спосіб держава обмежує обіг алкоголю, тютюну та інших речей, визначених ЗАКОНАМИ.

І інакше бути не може, бо стаття 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначається правовий режим власності. Тобто, порядок володіння, користування та розпоряджання будь-якими речами чи іншою власністю повинен визначатися виключно законами.

Та схоже, українська влада (законодавча і виконавча) до речей, правовий режим користування, володіння та розпоряджання якими повинен визначатися виключно законом не відносить зброю. Такий висновок логічний, бо в Україні немає жодного закону, який визначає правовий режим власності на зброю. Лише у Кримінальному кодексі України передбачено покарання (3-7 років) за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної нарізної зброї без передбаченого законом дозволу (частина 1 статті 263 КК).

Та парадокс у тому, що закону який би передбачав дозвіл на носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї не існує.

Тобто відповідальність за носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу є, а закону який передбачає порядок отримання такого дозволу нема.

Законодавець, формулюючи визначення статті 263 КК був упевнений, що ця норма буде застосовуватися лише за наявності закону, який передбачає порядок отримання дозволу на вогнепальну нарізну зброю. Адже, стаття логічно прив’язує відповідальність за незаконне поводження зі зброєю до закону, який передбачає дозвіл, за наявності якого таке поводження буде законним.

І лише за відсутності у особи, що володіє вогнепальною зброєю дозволу, передбаченого законом наступає кримінальна відповідальність. А поки нема закону, що передбачає дозвіл, то нема й відповідальності.

Натомість, судячи із судової практики, правоохоронні органи керуються тим, що потрібно дотримуватися заборони, порушення якої загрожує позбавленням волі і чекати поки парламент прийме закон, який передбачить дозвіл, за наявності якого можна буде реалізувати своє право володіти, користуватися і розпоряджатися такою річчю, як вогнепальна нарізна зброя.

Тобто, не можна бо не маєш дозволу, а те що закону який передбачає дозвіл нема, то це на заборону носити зброю ніяк не впливає.

Однак, законність засудження за незаконне поводження з нарізною вогнепальною зброєю є сумнівною.

У реєстрі судових рішень не знайдеться жодного вироку де б особі, дії якої кваліфікували за частиною 1 статті 263 КК було призначено реальне покарання. Практично усі рішення за цією статтею, ухвалені судами у 2015 році схвалюють угоди прокурора з обвинуваченими і останні звільняються від покарання з випробуванням.

Суди посилаються на те, що винні особи зберігали вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу, але в жодному рішенні не знайдеться посилання на закон, який передбачає такий дозвіл.

Що б було, якби обвинувачений заявив: “Так я був затриманий зі зброєю, так я не мав дозволу, але я обов’язково його б мав, якби був закон, який передбачає порядок його отримання”. Напевне суду було б важко винести законне і обґрунтоване рішення.

Однак, у більшості випадків обвинувачені в незаконному поводженні з нарізною вогнепальною зброєю вибирають бути засудженими, але звільненими від покарання. Такий шлях легший ніж доказувати, що в державі немає закону, який встановлює порядок отримання дозволу на користування вогнепальною нарізною зброєю.

Подивимося на ситуацію формальним юридичним поглядом.
Кримінальний кодекс встановлює відповідальність лише за володіння вогнепальною нарізною зброєю без передбаченого законом дозволу.

Натомість, за володіння зброєю без НЕпередбаченого законом дозволу кримінальна відповідальність не встановлена.

Тобто, дії особи можуть вважатися незаконними, за умови що існує закон, який визначає порядок отримання дозволу на зброю, але особа, не отримавши такого дозволу, зберігала чи збувала нарізну вогнепальну зброю.

Бо якщо керуватися нинішньою логікою правоохоронців, то слід вважати незаконним поводження зі зброєю мисливцями, які мають дозволи, видані МВС України на нарізну вогнепальну зброю. Адже, МВС видає дозволи на нарізну мисливську зброю на підставі Інструкції (затверджена Наказом МВС України N 622 від 21.08.98), яка НЕ Є ЗАКОНОМ.

Формально дії мисливців, які мають дозволи МВС на нарізну вогнепальну зброю слід кваліфікувати за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу, бо їхні дозволи не передбачені законом.

Та, мисливців з дозволами МВС, але без дозволів передбачених законом до кримінальної відповідальності не притягають.

Виходить, що усіх інших, хто зберігає нарізну вогнепальну зброю без дозволу передбаченого законом, теж не можна притягати до відповідальності бо стаття 24 Конституції України встановлює, що громадяни є рівними перед законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції). Відтак, не можна примушувати нести відповідальність за відсутність дозволу, передбаченого законом, поки нема закону який його передбачає.

Посилання на вироки:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/43753390
http://reyestr.court.gov.ua/Review/44198790
http://reyestr.court.gov.ua/Review/52535931
http://reyestr.court.gov.ua/Review/54605039

Ссылки по теме:

Related Articles