ПРО ЩАСЛИВЕ СЬОГОДЕННЯ

0
288

Встань, Тарасе, подивися,
До чого ми дожилися.
Що висміював Тарас,
Те ми маємо зараз.

Маєм хати і палати,
Маєм бідних і багатих,
Маєм борг на сотні літ,-
Насмішили білий світ.

Ми зганьбили Україну:
Мати кидає дитину,
Той підняв на батька руку,
Хтось підніжки ставить другу.

Хтось наркотики вжива,
Хтось учитись забува,
Пиво в нас рікою ллється,
Білий світ із нас сміється.

Нас рекламою мордують,
Пиво пить рекомендують
Чи Чернігівське чи Львівське,
Пийте тільки українське!

Бо ніхто таке не зварить,
Тільки наше в мізки вдарить,
І на наших авеню
Зробить з парубка свиню.

В нашій Раді у Верховній
Слуги там сидять народні,
Так стараються для нас,
Що затягувати час

Ремені чи паски в брюках
Або брать штани у руки,
Щоб не зсунулись штани,
Бо останні в нас вони.

Та не це проблеми лише,
Може хтось колись напише
І про всі проблеми
І про нові теми.

Та зараз сказати хочу,
Бо таке усіх морочить
Про таку проблему дивну,
Що лякає особливо.

Подивіться лише, люди,
Що із нами далі буде,
Коли ми сліпі, байдужі
Насолили собі дуже.

Розвели ми багатіїв,
Посадили їх на шию,
Тягнемо аж рвуться жили,
Вони ж бісяться від жиру,

Поганяють і кричать,
Ще й нам гавкати велять.
За помилку чи провину
Б’ють людей, немов скотину.

Це вже рабство чи кріпацтво,
Виросло в народі панство,
Наш народ вганя в кайдани,
Де відкрито, де обманом…

Ось, наприклад, як було:
На землі стоїть село.
Тут, як скрізь на Україні,
Люди знову стали бідні,

Бо розбіглася робота
В ліс, у степ, а чи в болото.
Ледве животіють літні,
Молоді всі безробітні.

Зате з хама виріс пан…
От народ і занепав.
Закупив пан реманент
За мізерненький процент.

Став в селі хазяйнувати
Та кишені набивати.
З недалеких бідних сіл
Навозив собі бомжів

Документи відібрав,
Їм борги нарахував,
Відібрав про борг розписки,
Понамилював їм писки.

Змусив тяжко працювати,
Лиш на себе нарікати.
Коли щось йому не так,
То ганяє як собак.

Догола їх роздягає,
Гавкати їх заставляє,
Ще й махає батогом,
Щоб крутилися бігом.

Ті крутились років шість,
Хто голодний, хто під’їсть
Баланди, що для собак,
Та й лягає спати так.

У лахміття, в сморід, в бруд,
А назавтра — знову труд:
Чи у тракторі прикутий,
Чи в жару чи в холод лютий.

Подав жерти кабану…
Відбуває кабалу.
А борги увись летять,
Розслаблятись не велять.

Ба! Коли не схочеш жити,
Будуть всю рідню гнобити
Аж до сьомого коліна,
Бо борги вже склались в ціну.

Що не виробить повік
Навіть сильний чоловік.
Люди бідні все терпіли,
Голови піднять не сміли,

Бо над головою “вжик”
Із нагайкою мужик.
Проклинаючи так долю,
Вирвався один на волю.

Добрі люди підсобили,
Все, що треба, ізробили,
Слідчі понаїхали,
Понятих покликали.

Стали щось шукати,
Папери писати.
Журналісти всіх каналів,
Бігаючи по канавах,

Дивувалися: а чому
Нецікаво це нікому,
Адже їхні земляки,
Байдужості завдяки

Повернули в світ кріпацтво,
Запровадили знов рабство,
Їм загрожує тюрма
Ї надії в них нема.

Їм дванадцять літ сидіти,
На своїх рабів робити
За оте середньовіччя,
Що за два десятиліття,

Не напружуючи сили,
Вони швидко вкорінили.
Але мудра голова
Вже не вірить у слова,

Бо в людей нема достатку
В Україні ніц порядку,
Бо усюди правлять гроші —
Для панів пани хороші.

І усівшися на трон,
Нехтують вони закон.
Трапилося це весною
Думали, що за водою

В невість піде та ганьба,
Й буде панові труба…
Літо швидко пролетіло,
Ті ж самі пани наділи

Свій мундир козацький
Й крокували хвацько
На сільському святі
Серед тої ‘’знаті”,

На поруки що їх брала,
Як могла, їх рятувала.
І хоча сільське те діло
В Інтернеті прогриміло,

Пострамило те село,
Але правди не знайшло,
Бо казав же: гроші правлять,
Будь-кого вони задавлять.

До тюрми запхають,
З тюрем витягають,
Роблять все, що треба,
Коли вони в тебе.

А коли не маєш,
То тоді втікаєш
І від журналіста, і від мікрофона
Бо без грошей бідака
Ніхто не зборонить.

Он же, бачиш, гроші в пана,
Й від закону йому шана.
Знає і мала дитина:
Гроші є — нема провини.

І сучасний рабовласник
Отримає вирок класний:
За букет злочинний
Буде він не винний.

А в найгіршому вже разі,
Щоб не мулять очі зразу,
За образу людям кровну
Вирок вихопить умовно.

Якщо все це не зупиним,
Запровадять гільйотину,
Святу інквізицію,
Озброєну поліцію

Будуть там нас розпинати,
Свою волю диктувати,
Поступово і невпинно
Нас поставлять на коліна.

Тож Тарасе, любий сину,
Не дивись на Україну,
Бо на все це як зиркнеш,
З горя знову ти помреш.

Добавить комментарий